Простежте особливості творчого доробку У. Уїтмена. Розкрийте вплив трансценденталізму на формування світогляду поета

Простежте особливості творчого доробку У. Уїтмена. Розкрийте вплив трансценденталізму на формування світогляду поета.

Провідні риси трансценденталізму: самозаглиблення та “довіра до себе”, духовна незалежність, божественність людського “я”, рівність людей, заперечення насильства над особистістю, пантеїстичне сприйняття життя, заперечення культу збагачення, віра в існування “наддуші”, частинки якої містилися в кожній людині.

Трансценденталізм відіграв значну роль у становленні філософських засад пізнього романтизму США, був світоглядним та естетичним орієнтиром для Н. Готорна, Г. Мелвілла, У. Уітмена. Незалежно від того, поділяли американські романтики ідеї Емерсона і Topo чи ні, вони “відбивали їх безпосередньо чи опосередковано у своїй творчості”, “прогресивні думки, які містилися у творах і виступах трансценденталістів, не могли не впливати на американську творчу інтелігенцію”.

Отже, трансценденталізм – світоглядне та естетичне підгрунтя, літературно-філософський орієнтир митців США в 30-50 роки XIX сторіччя.

УОЛТ УЇТМЕН (1819-1892) – американський поет, оригінальний мислитель, публіцист, критик, прозаїк, автор відомої книги “Листя трави”.

Предки поета були вихідцями з Голландії. Народився він 31 травня 1819 року в бідній фермерській родині в селищі на острові Лонг-Айленд (неподалік від Брукліна).

У багатодітній сім’ї було дев’ятеро дітей, серед яких Уолт був старшим. Разом із братами він допомагав батькові. Деякий час (1825-1830) відвідував бруклінську школу, але син теслі не міг здобути гарну освіту. Здебільшого Уолт Уїтмен займався самоосвітою. Серед його улюблених письменників – імена Шекспіра, Діккенса, Жорж Санд, Беранже, Купера.

Трудова біографія Уїтмена налічувала багато професій: розсильний, друкар-складальник, учитель, журналіст, редактор провінційних газет, тесля, санітар під час війни між Північчю та Півднем. Уолт Уїтмен любив подорожувати. За свідченням біографів, він пішки пройшов через 17 штатів. Його любов до усамітнення дивувала оточуючих.

До 36 років Уїтмен не створив нічого визначного. Він був звичайним автором традиційних віршів. У літературне життя Америки поет прийшов пізно. За словами В. Мацапури, з’явився несподівано “на поетичному парнасі” і “не мав періоду школярства”.

Щоб зрозуміти унікальність появи нового таланту, одні дослідники вдавалися до містичних пояснень, інші – вказували на велику підготовчу роботу, що знайшла відбиток у щоденниках Уїтмена.

У1850 р. було надруковано декілька поезій Уїтмена, зокрема “Європа”. Перші вірші були лише провісником народження оригінального, самобутнього поета, котрий сміливо заявив про себе у збірці “Листя трави”, перше видання якої вийшло в Нью-Йорку у 1855 р. Цей рік поділив життя Уїтмена на два етапи: до і після появи збірки. Сучасникам і навіть читачам наступних поколінь вона видалася незвичайною: її космізм, філософічність, оригінальне світобачення, нетрадиційна форма віршів вразили і приголомшили.

Починаючи з 1874 р., поет боровся з тяжким недугом: у 54-річному віці його розбив параліч, і до кінця життя він уже не міг позбавитися хвороби. Прикутий до ліжка, він продовжував писати. Останнє найповніше видання (1892 року) вважалася “виданням смертного ліжка”.

Великий вплив на формування світогляду письменника мала філософія трансценденталізму Р. Емерсона він величав своїм “Учителем”. Політичні, філософські, естетичні погляди письменника знайшли відображення у “Листі трави” – книзі його життя.

У роки формування Уїтмена як поета велику роль у суспільному житті Америки відігравав аболіціонізм – рух за скасування рабства негрів. Аболіціоністські погляди Уїтмена також відчутні у “Листі трави”.

Уолт Уїтмен – гуманіст з великої літери. Гуманістичне ставлення до навколишнього світу почало формуватися у його душі ще з дитячих років під впливом Біблії. Цю книгу читали в батьківській оселі щодня, знали її напам’ять. Можливо, звідси взяли свій початок такі ідеї творчості письменника, як ідея рівноправності всіх людей, віра у братерство народів і невичерпність людського генія.

Слід зазначити, що творчість Уїтмена, стали віхою у розвитку американської поезії XIX століття, по-своєму відгукнулась на американський романтизм. Адже поет виступив в епоху, коли романтизм “изживал себя частью в бесплодных подражаниях эпигонов, частью в претензиях на философичность у бостонских поэтов”. Поет намагався боротися з “обветшалой эстетикой романтизма”. Митець оспівав красу простого життєвого факту, який і був для нього ідеалом краси. Ідеал – це і була сама дійсність, така, якою вона постала перед людиною, поетом, її він і прагнув виразити. Все інше – для нього лише “орнаменти”, умовності, яким не було місця в поезії.

Уїтмен полемізував з романтизмом і у віршах, і в газетних виступах. Ця полеміка оновила американську поезію, навчила її новим способам вираження, але у своїх поглядах на американську дійсність, на перспективи розвитку американського суспільства Уїтмен залишався романтиком, і риси романтизму відчутні у його творчості, незважаючи на всі заперечення “романтичного в поезії”.

Читання творів американського поета – праця, але праця творча, яка звеличує душу людини. Поет писав: “Читач повинен брати на себе свою частину роботи – тією ж мірою, як я виконую свою”. У книжці “Листя трави” він прагнув “не так утвердити або розвинути ту чи іншу тему”, як ввести читача в атмосферу цієї теми, її думки, щоб звідси читач сам “рушив у свій політ”.

Критики одностайні у думці, що в Америці важко знайти письменника, який був би таким щирим і серйозним у пошуках життєвих цінностей, яким був У. Уїтмен. Джерело і пафос усієї його поезії, за словами А. Градовського, закодовані у тріаді: “Що є людина? І що – я? І що – ти?”.

Проте перше видання збірки поета “Листя трави” у 1855 році сучасники зустріли негативно. Труднощі супроводжували і кожне прижиттєве перевидання цієї книжки. Уїтмен тривалий час залишався для переважної більшості американських читачів незрозумілим; хоча одне із тверджень американських критиків не потребувало доказів – це те, що він – поет глибоко релігійний, містичний.

І все ж, хоча йому доводилося терпіти матеріальні нестатки і негативне ставлення критиків, ім’я його користувалося популярністю. Визнання до поета прийшло раніше в Англії, ніж на батьківщині. Там у нього з’явилися шанувальники. У 1870 році була надрукована книга Енн Гілкрайст “Жінка міркує про Уолта Уїтмена”.

Енн Гілкрайст була вдовою відомого англійського літературознавця, сама писала книги. Збірка “Листя трави” Уолта Уїтмена зворушила її до глибини душі, вона покохала поета і написала йому листа. Вони почали листуватися. Енн Гілкрайст мріяла про шлюб з американським поетом. Письменник попереджав закохану жінку, що не треба плутати Уолта Уїтмена – героя збірки, з Уолтом Уїтменом – людиною. У поезіях вона побачила безстрашного, агресивного, самовпевненого, вільного від умовностей, чуттєвого, шляхетного чоловіка-красеня. У житті він був іншим: ніжним, лагідним, часом сором’язливим і скромним. Поет написав до англійки: “Дорогий друже, дозвольте мені зробити деякі попередження стосовно себе – і Вас також. Не слід будувати у своєму уявленні невиправданий, безпідставний образ, нарікати на нього, а тоді безоглядно присвячувати йому всю свою люблячу душу. Справжній У. У. – людина дуже проста, і вона не варта такої відданості”.

У молодості Уолт Уїтмен мав шість футів (фут – 30,48 см) на зріст; статура була стрункою, проте не атлетичною. Здоров’я й сили не бракувало. Він рано посивів.

Американець почав старіти, як тільки погіршилося його самопочуття в роки Громадянської війни. Після інсульту і паралічу (1873 рік) поет одразу зробився старим; здоров’я, сила, енергія залишили його, проте він, як раніше, був оптимістом.

Коли Енн приїхала у 1876 році до США і зустрілася з ним, вона збагнула, що вони зможуть бути лише друзями. Упродовж двох років Енн з дітьми мешкала у Філадельфії, Уолт Уїтмен – у Кемдені, передмісті Філадельфії. Він часто навідувався до Гілкрайстів. У 1879 році жінка покинула США. Вона пішла з життя раніше за поета. У кінці 1885 року її син, Гілберт, повідомив його про смерть Енн Гілкрайст. Славетний американець у жалобі відповів: “…Нічого зараз не залишилося, крім спогадів про милу й багату душею людину… Я не можу сьогодні писати, я повинен залишитися наодинці і думати”.

Уїтмен присвятив Енн Гілкрайст вірш, який почав рядками: “Мій шляхетний друг, чарівна жінка, мій люб’язний вчений…”. У книзі М. Мендельсона вміщена картина Гілберта Гілкрайста: “Уолт Уїтмен, Енн Гілкрайст і її дочка Грейс”.

У Кемдені, в будинку, де мешкав поет останні свої роки, і де він помер, є музей. Тут зберігається усе, пов’язане з його життям і творчістю.

Особливості індивідуального стилю Уолта Уїтмена:

– схожість образів ліричного героя і творця збірки;

– поєднання конкретного, чуттєво образного плану і плану абстрактного, філософського значення;

– змалювання життя в контрастах (протилежність образів);

– створення своєрідних “каталогів” (переліку чогось, конкретизації);

– дія музичного принципу на всіх рівнях поетичної композиції;

– форма вірша – верлібр;

– внутрішній і зовнішній ритм;

– поступове наростання емоційної напруги;

– використання прийомів ораторського мистецтва (риторичних запитань, окличних речень, звернень);

– космізм;

– схильність до символіки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Простежте особливості творчого доробку У. Уїтмена. Розкрийте вплив трансценденталізму на формування світогляду поета

приклад з літератури біла ворона