ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ

6.1.1. Жанрові особливості прислів’їв та приказок. 6.1.2. Походження і тематика прислів’їв та приказок. 6.1.3. Відображення у прислів`ях і приказках ментальності українців. 6.1.4.Художні особливості прислів’їв та приказок. 6.1.5. Методика вивчення прислів’їв, приказок. 6.1.6.Проведення пошукової роботи: Прислів’я і приказки в моєму селі. 6.1.1. Жанрові особливості прислів`їв та приказок Прислів’я та приказки – це короткі влучні вислови, що в художній формі типізують різні явища життя. Це своєрідний збірник правил, якими людина повинна керуватись у повсякденному житті. Прислів’я – жанр фольклорної прози, короткий художній твір узагальнюючого характеру, сталий вислів у формі логічно завершеного повного судження з висновком. Складається переважно з двох частин і, в основному, вживається у переносному значенні. Наприклад: Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш. Ознаки прислів’їв: – мають прямі і переносні значення (Наприклад: Не святі горшки ліплять – сфери побуту і ремесел накладаються на сферу людських стосунків); – усталена форма: “Яка трава, таке й сіно”; – контрастні поєднання: вода – вогонь, небо – земля, молодість – старість; – паралелізм частин: “Без сонця не можна бути, без милого не можна жити”. Прислів’я бувають римовані і неримовані: Добро пушить, а лихо сушить. Приказка – жанр фольклорної

прози, короткий сталий образний вислів констатуючого характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислів’я, але без висновку. Вживається у переносному значенні. Наприклад: Правда очі коле. Ото велике цабе. Не нашого поля ягода. 6.1.2. Походження і тематика прислів`їв та приказок Спроби осмислення життєвих спостережень і висловлення їх у художній формі наявні у “Слові о полку Ігоревім”, “Руській правді”. Перші рукописні збірки започаткувала книжка “Приповідки посполиті” (к. ХVІІ ст.) К. Зинов’єва. Друковані фразеологічні словники виходять у першій половині ХІХ ст. Серед них: “Малорусские пословицы и поговорки” (1834) В. Смирницького, “Галицькі приповідки і загадки” (1841) Г. Ількевича, “Сборник малорусских пословиц и поговорок” О. Шишацького-Ілліча (1857). Спочатку прислів’я впорядковувались за алфавітним, потім за смислово-тематичним принципом, прикладом цього є “Пословицы русского народа” (1862) В. Даля, “Мудрослів народу слов’янського в прислів’ях” (1852) чеського вченого Ф. Чекановського. М. Номис у збірці “Українські приказки, прислів’я і таке інше” (1864) відійшов від алфавітного принципу систематизації матеріалу, вперше застосувавши тематичний принцип. Його збірка містить близько п’*ятнадцяти тисяч прислів’їв, приказок, народних порівнянь, вітань, побажань, прокльонів, каламбурів, загадок. У книзі двадцять розділів, що стосуються вірування українського народу, моральних вад людей, історичного минулого, родинного життя. Автор указує на місцевість запису, наводить пояснення щодо виникнення прислів’я, побажання. Наприклад, приказку “Різдвяні гості” М. Номис пояснює існуванням народного оповідання про зятя з дочкою, котрі занадто довго гостювали й були за те покарані. Отже, цей вислів вживають, коли говорять про гостей, які занадто довго гостюють. Яскраве відображення у прислів’ях і приказках, зібраних М. Номисом, знайшло національне і соціальне поневолення українського народу (Біда Україні – і відтіль гаряче, і відсіль боляче). У збірці М. Номиса знаходимо і численні побажання: Добрий день. З святим днем будьте здоровi. Слава Богу, Iсусу Христу. Дай, Боже, час добрий. Будьте здоровi з тим, що сьогоднi. Здоровi були та людям милi. Доброго здоров’я, мир вашому дому! З святом будьте здоровi! Моє вам шануваннячко, спаси вас, Боже! Здоровi будьте! Здоровенькi були! Дай, Боже, спiшно та охотно робити, щоб твої думи були повнi, як криниця водою, щоб твоя рiч була тиха та багата, як нива колосом; пошли тобi, Мати Божа, на все гаразд! Класифікацію за опорно-стрижневими словами розробив І. Франко. 6.1.3. Відображення у прислів`ях і приказках ментальності українців Український народ спрямований на продуктивну взаємодiю iз сусiднiми етносами, а отже, на діалог культур. Про елементи такої народної концепцiї “дiалогу культур” свiдчать етикетнi приписи щодо родинного, внутрішньо-етнiчного та мiжетнiчного спiлкування. Перекладаючи паремії з однієї мови на іншу потрібно знати особливості ментальності кожного з народів. Наприклад, міркування над російськими та українськими прислів’ями допомагають визначити оцінні функції народної моралі, традицій у різних культурах. В українців достатньо розвинене почуття особистості, прагнення до громадської справедливості, м’який, хоч і грубуватий гумор, підсміювання насамперед над собою. Порівняймо: А Васька слушает да ест – А кiт ковбаску уминає, неначе й не до нього рiч. Без отваги нет и браги – Думка п’є воду, а вiдвага мед. Береженого бог бережет – Бережи вуха, бо вкусить муха. Ближняя родня – на одном солнце платья сушили – Ми родичi: на одному сонцi онучi сушили. Бывает, что и медведь летает – Буває, що й муха чхає. Век долог, всем полон – На вiку, як на току, – i натопчешся, й намусуєшся, начхаєшся i натанцюєшся. Кто пьян да умен – два угодья в нем – Я п’ю та гуляю, а розуму не пропиваю. Лицо – зеркало души – Що в серцi вариться, то на лицi не втаїться. Мачеха пасынку надвое волю дала – наг ходи либо без рубашки – Мачуха пасинку волю давала: хоч їж, хоч дивися, а щоб цiле було i неголодний був. Не жалей алтына – отдашь полтину – Лiнивий двiчi ходить, скупий двiчi платить. Тематика прислів’їв і приказок різноманітна. Прислів’я та приказки відображають стародавні звичаї (Сказав би, так піч у хаті), гумор та іронію українців (Чорнобрива, як руде теля. Батько мій середній хазяїн: торби по боках, а сам посередині). Чимало прислів’їв використовували як побажання-благословіння на працю: Нехай день святиться! Разом з Божим розказом! Дай, Боже, час i пору добру! Щоб у вас руки не болiли! Дай, Боже, щоб робилося, не псувалося! Дай, боже, на прожиток! На похоронах висловлювались так: Царство йому небесне! Нехай царствує! Царство небесне його душi! Померлому царство небесне, вiчний покiй! Нехай над ним земля пером! Нехай з богом спочиває! Померлим душам царство небесне: батькам, матерям, братам, сестрам, дiткам маленьким! Нехай легко згадається, а нам пошли, Боже, вiк i здоров’я! В арсеналі українців збережені вислови-вибачення: Вибачте на сiм словi. Прошу, простiть на словi. Простiть за слово, що сказав. Не у гнiв буть сказано. Простiть, шануючи хлiб i честь вашу! Хай Бог простить, а я прощаю. Бог з вами! Що було, то минуло! Бог з вами, на тiм свiтi вiддасте з пирiжками! Хто до тебе з каменем, а ти до нього з хлiбом-сiллю! Контрольні запитання 1. Чому прислів’я називають малим жанром фольклору? 2. Чим відрізняється афоризм від прислів’я, приказки? 3. Чи належать вітання до прислів’їв? Що це за жанр? На що найчастіше у своїх вітаннях звертає увагу українець: гарний настрій, здоров’я, достатки? 4. Коли висловлювались такі побажання? Яка їх будова? Чи існують у вашій місцевості паралелі до поданих? Дай, Боже, з роси, з води! Дай, Боже, разом двоє: щастя та здоров’я! Нехай тобi, дитино, прибавить в ручки, нiжки i в животик трiшки! Боже вас благослови i материними, i батьковими молитвами! Хай тобi Бог дає вiк щасливий та довгий! Нехай Бог дає щастя i здоров’яна многiї лiта! Хай вам Бог пошле, чого в нього просите! Хай вас Бог подержить на сiм свiтi! Дай, боже, щоб ти сину, говорив, як по зорях читав! Щоб ти була багата, як земля, дужа, як вода, щоб у коморi i в оборi усього було доволi! (Записано М. Номисом). 5. Яку роль відводить народ прислів’ям та приказкам у житті? Пошукові, творчі завдання 1. Поясніть значення народної мудрості: “Кляте – жди до шести неділь, не переміниться – жди до півгода, тоді до году, трьох, семи, вісімнадцяти, двадцяти одного, двадцяти семи, а як не зміниться до тридцяти трьох, то вже й умре таке лихе”. 2. Про який звичай тут ідеться? Поміркуйте. Добрий день, здорові будьте з Купайлом. Будьте й ви здорові. А чи немає у вас сякого-такого, давно застарілого, геть спорожнілого? У душі не тримаю, а на подвір’ї, може, щось і завалялося. Тоді вимітайте, щоб воно прахом пішло у вогні Купайла. Хай усе погане й зле пропадає, а гарне й добре зостається і розростається. 3. Доберіть до українських прислів’їв російські відповідники, З’ясуйте відмінне і спільне в них, поясніть значення кожного з них. Забажалося мерзлого в Петрiвку. Буряк не дурак: на дорозi не росте, а все в огородi. Як твоє не мелеться, то не бiгай з кошиком. Прийшли непроханi, пiдемо некоханi. Почастую тим чаєм, що ворота пiдпираєм. Пiд лихий час i кум за собаку. Дорогi гостi та в середу трапилися. Не з одного колодязя воду пив. Перейшов уже крiзь сито й решето. Журба сорочки не дасть – не потурай журбi – вона тебе ножем пiд серце, а ти їй пiд нiс перцю. Не кажи те, що знаєш, а завжди знай те, що кажеш. Лежить собака на сiнi – i сам не буде їсти, i другому не дасть. Солом’яна згода краще за золоту зраду. Язик, язиче, в менi сидиш, а менi добра не зичиш. (Вода и камень точит. Язык мой – враг мой. Худой мир лучше доброй ссоры. Собака на сене. Слово – серебро – молчание – золото. Слезами горю не поможешь. Сапожник без сапог ходит. Прошел огонь и медные трубы. Незваный гость – хуже татарина. Жди у моря погоды. Есть квас, да не про ва c. Губа не дура, язык не лопатка – знает, что горько, что сладко. Вынь да полож.) 4. Яка структура і значення даних порівнянь: Набрид, як гірка редька. Лисий, як бубон. Пропала, як з воза впало. Робить, наче мокре горить. Розбирається, як баран у зорях. Товчеться, як Макар у пеклі. Хата чужая, як свекруха лихая. Говорить, як з бочки. Живе, як горобець під стріхою. Зуби, як частокіл. Старому піч, як малому колиска. Темно, як у погребі під діжкою. 5. У збірнику Матвія Номиса “Українські приказки, прислів’яі таке інше” збережені такі сталі вислови. Поміркуйте над їх значенням. Усе Боже, тільки гріхи наші. Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога. Боже поможи, а сам не лежи. Минулися тії роки, що розпирали пирогу боки. Язичку, язичку! Маленька штучка – велике лихо робиш! Щоб лиха не знати, треба своїм плугом, та на своїй ниві орати. Як лихо то й до Бога. Нема в світі понад нас! Бач, який викрутень. Пішов і пішов – мов мила ковтнув. Не знає він козацьких жартів. Відізвуться вовкові коров’ячі слізки. – Цигане, твого сина в коморі піймали! – Жебрацької торби ніколи не наповниш. Знає, що у людей в горшках кипить. – Найшов – не радуйся, а загубиш – не плач. (Українські приказки, прислів`я і таке інше: збірник О. В. Марковича та інших. Уклав М. Номиc. – К., 1993). 6. З якої пісні ці рядки? Які правила народного етикету відображені в пісні? Наведіть приклади такого типу пісень. Мусив шапку зняти, – Добрий день, сказати, Помагай Біг, дівча моє, Тобі жито жати! А дівчина стала, Йому одказала Вона ж йому одказала, Серденьком назвала. 7.Поміркуйте над значенням висловів: Кожен Івась має свій лас. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці. Мели Іване, доки вітру стане. Пара як Хома та Варвара. Як Хима з Єрусалима. Переливається як Терешко сироваткою. З Богом, Парасю. По Савці свитка. Література до теми: 1.Богдан C. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.:”Рідна мова”, 1998. – 475 c. 2.Мудре слово: прислів`я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини. Зібрав Чабаненко В. – Запоріжжя, 1992. 3.Народні прислів`я та приказки / Упорядн., передм. М. Дмитренка. – К.: Ред. часопису “Народознавство”, 1999. – 180 c. 4.Пасічник Є. О. Особливості вивчення фольклорних творів // У кн.:Українська література в школі. – К.: Рад. шк., 1983. – C. 233-251. 5.Прислів`я та приказки: Людина. Родинне життя. Риси характеру // Упоряд. М. М. Пазяк. Відп. ред. C. В. Мишанич. – К., 1990. 6.Степанишин Б. Давня українська література в школі. – К.: Либідь, 2000. – 504 c. 7.Українські приказки, прислів`я і таке інше: збірники О. В. Марковича та інших. Уклав М. Номи c. – К., 1993. 8.Лобанов М. А. Музыкально-этнографический комментарий к формуле благопожелания в фольклоре // Фольклор и этнография. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. – Л., 1984. – C.126-132 .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ

праця чоловіка годує а лінь марнує твір