ПРИСЛІВ’Я НА ВІТЕР НЕ МОВИТЬСЯ (приказки, прислів’я) – НАРОДНЕ СЛОВО


Приказки та прислів’я – то бездонне джерело мудрості, безцінна народна скарбниця. Як витвір народного генія вони супроводжують людство від сивої давнини й до наших днів. Сила, мудрість та поетична краса прислів’їв та приказок засвідчують розум і гумор народу. Зміст їх невичерпний, адже в них відображено все фізичне, матеріальне та духовне життя людини: її побут, звичаї, історію, мораль, природу, взаємини тощо. Зрозуміла річ, що навести всі приказки та прислів’я неможливо, адже вони потребують кількох томів, проте незайве згадати хоч деякі з них, найбільш яскраві та самобутні.

Аби болото, а чорти знайдуться.

Аби голова пройшла – хвіст дожене.

Аби дружна громада, то урожаю випросить.

Байдуже ракові, у якім горшку його варять.

Без вітру й листя не ворушиться.

Без вітру море спить.

Без кривих і скрипучих дерев лісу не буває.

Без прочистки ліс вироджується.

Бере, як багатого за живіт.

Бий верхнього, аби аж спідній почув.

Біля вогню соломи не тримають.

Блискавка влучає у найвище дерево.

Боїшся горобців – не сій проса.

Будьмо спокійні, як порося в мішку.

Були вареники, та на вербу повтікали.

Було би болото, а чортів – прикупимо.

Буря покаже, чи міцне дерево.

Бути б негоді, та дощ пішов.

В біді чоловік розумнішає.

В ноги кланяється, а за п’яти кусає.

В одній грибниці ростуть

гриби однієї породи.

Важкий камінь трісне, але з місця його не зрушиш.

Вбиті в голову знання – полова.

Ведмедеві дай хоча б одну лапу покласти.

Ведмедя не помітив, бо на зайця задивився.

Велика хмара, та малий дощ.

Великий дуб, та дуплуватий.

Вечір покаже, який удався день.

Вже б давно замерз, якби не вмів дрижати.

Віддав коні, а сам на батозі приїхав.

Він багато робить, щоб нічого не робити.

Вогонь – добрий слуга, але поганий господар.

Воно таки на діло закандзюбилось.

Ворон воронові ока не виклює.

Гни тоді, як іще дубок, а не тоді, як уже кілком стане.

Гроза не вельми розбирає, у чий дім вдарити.

Де не горить, там не димить.

Для риби все у воді плаває.

Днів багато – і всі попереду.

Дурні воду каламутять, а спритні рибку хапають.

Дурної голови і волосся не хоче держатися.

Жени природу у двері, а вона у вікно зайде.

З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.

З жолудя виросте тільки дуб.

З одного боку пече, а з другого тече.

Зима спитає, де літував.

Зрубаній голові байдуже за чубом.

І в курки норов є: не завжди яйця несе.

І в найдовшого дня є кінець.

І лід іскру дасть, коли добре потерти.

Камінь, що котиться, рідко коли передумає.

Кого болять очі, той пити не хоче.

Кожна грушка на своєму хвостику висить.

Кожух лежить, а дурень дрижить.

Криве від природи не виправиш і волами.

Лід ламається, де найтонший.

Лісу без вовка не буває.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Добре, як сусід близький і перелаз низький.

Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть.

Незвані гості гризуть кості.

Ситого гостя добре годувати.

Весела думка – половина здоров’я.

Хворому і мед гіркий. Волом зайця не здоженеш.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ПРИСЛІВ’Я НА ВІТЕР НЕ МОВИТЬСЯ (приказки, прислів’я) – НАРОДНЕ СЛОВО
які життєві цінності маленький принц вважає справжніми