Покотигорошко – народні казки

Був собі чоловік та жінка, а у них було два сини і дочка. От батько посилає синів орать, вони кажуть:
– А хто нам обідать принесе? Батько каже:
– Дівка.
А дівка каже:
– Я дороги не знаю.
От брати кажуть:
– Як зійдеш на гору, так буде три дороги: на котрій дорозі стружки будуть лежать, то ти по тій і йди.
Змій бачить, що два брати їдуть і все по дорозі стружки стружать; він узяв стружки позбирав та й кида по тій дорозі, що до його нори.
Мати наварила обідать і дала дочці нести. Вона вийшла на гору і пішла по тій дорозі, по котрій стружки лежать; дійшла до нори, а змій узяв її та в нору і кинув.
Брати ждали-ждали обіду та й випрягли воли; воли пустили пасти, а самі пішли додому та й питають матері:
– Де ж ваш, мамо, обід? Мати каже:
– Я ж давно вам з дівкою послала.
От вони до самого вечора її ждали; уранці встали – її нема! Брати кажуть:
– Мабуть, її той проклятущий змій узяв!
Вони одяглись та й пішли сестри шукати. Ідуть та ідуть – коли чередник череду пасе. Вони поздоровались. Чередник питає:
– Куди ви ідете? Вони кажуть:
– До змія – сестри одіймати.
– Як хочете ви од змія одняти сестру, то з’їжте у мене самого більшого вола.
Вони не захотіли та й пішли. Ідуть та ідуть – коли пастух пасе овечки. Вони із ним поздоровались. Він їх питає:
– Куди ви ідете?
– До змія –

сестри одіймать.
– Коли хочете її однять, то з’їжте у мене самого більшого барана.
Вони не захотіли та й пішли.
Ідуть та ідуть – коли свинар пасе свині. Вони поздоровались.
Він їх питає:
– Куди ви ідете?
– До змія – сестри одіймать.
– Коли хочете її однять, то з’їжте у мене самого більшого кабана.
Вони не захотіли та й пішли.
Ідуть та ідуть – аж змій стоїть коло свого дому.
Змій каже:
– Здрастуйте! Чого вас сюди занесло?
– До тебе за сестрою.
– Коли хочете свою сестру узять, так з’їжте дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів.
Вони по малесенькому шматочку з’їли та й більше не захотіли. Він їх взяв та під камінь і підвернув.
Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки; узяла відра та й пішла по воду до колодязя; набрала води та й іде – коли горошина котиться по дорозі та й ускочила у відро, а вона і не бачила. Прийшла додому, виливає воду – коли дивиться: горошина у відрі; вона взяла та й з’їла, і од тієї горошини уродився син.
Дали йому ім’я Покотигорошко; він росте не по годинах, а по хвилинах. Посідали вечеряти.
Покотигорошко й питає:
– Чи у вас, мамо, були іще діти?
– Було у мене двоє синів і одна дочка.
– А де ж вони?
– Змій украв дочку, так сини пішли її шукать; та нема ні синів, ні дочки.
Він повечеряв, обувся й одягнувся.
– Піду ж і я тепер за ними. Просить коваля:
– Зроби мені велику булаву.
Коваль зробив йому булаву; Покотигорошко узяв булаву, заплатив та й пішов.
Іде та іде – коли пасе чередник череду.
Він із ним поздоровався; чередник його питає:
– Куди ти ідеш?
– Іду до змія – сестри одіймать.
– З’їж у мене самого більшого вола, так одіймеш! Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде – коли пастух пасе овечки. Покотигорошко із ним поздоровався; пастух його питає:
– Куди ти ідеш? Він каже:
– До змія – сестри одіймать.
– З’їж у мене самого більшого барана, так одіймеш! Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде – коли свинар пасе свині. Покотигорошко із ним поздоровався; свинар його питає:
– Куди ти ідеш?
– До змія – сестри одіймать.
– З’їж у мене самого більшого кабана, так одіймеш! Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде – аж стоїть дім зміїв і сестра бере коло колодязя воду.
– Здрастуй, сестро! – каже Покотигорошко. Вона йому:
– Який ти мені брат? Він каже:
– Побачиш, який я тобі брат! От виходить змій.
– А, здрастуй! – каже.
– Здрастуй! Змій його питає:
– Чого ти прийшов?
– За сестрою та за братами,
– З’їж дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів.
Він узяв, усі поїв.
Змій каже:
– Молодець! Ну, тепер чи будем биться, чи мириться?
– Будем биться! Я з тобою не хочу мириться.
– Дми на тік, – каже змій.
– Дми ти, – каже Покотигорошко,- бо ти в своїм добрі хазяїн, а не я.
От змій як дунув – тік у нього став чавунний; а Покотигорошко як дунув – тік у нього став мідний.
От Покотигорошко як дав змію булавою, так змій став по коліна в землі; ударив другий раз – і убив змія. Тоді взяв змія, посік-порубав, на попіл перевіяв, братів з-під каменя ізвернув, забрав їх і сестру та й пішов додому.
Батько і мати були раді! Усі веселились, гуляли, мед-вино кружляли. І я там сидів, горілку пив, по вусах текла, а в роті не була.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Покотигорошко – народні казки

твір нова українська література