Поетичні роздуми про сутність людського життя в поемі “Минають дні, минають ночі” ТАРАС ШЕВЧЕНКО
8 клас
І”
По закінченні Академії мистецтв у Петербурзі Т. Шевченко повернувся в Україну. Свої почуття і настрої, які виникли у зв’язку з цією подією, він висловив у вірші “Минають дні, минають ночі…”.
Поет знаходить Батьківщину такою самою, якою вона була і до його від’їзду. Безрадісна картина виникає перед його очима:
Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя…
Жодної прогресивної думки, вільного слова не чує поет в Україні, здається, “заснули думи, серце і все заснуло…”.
… однаково,
Чи жив, чи загинув!
Це гірше, ніж жити у кайданах та померти в неволі. У розпачі поет готовий “світ запалити”, аби вивести людей зі стану врівноваженого і байдужого споглядання життя з усіма його негараздами та недоліками.
Т. Шевченко у цьому вірші говорить про те, життя даремне, якщо воно не присвячене служінню вищій меті. Поет обирає активну життєву позицію і закликає людей жити повноцінним життям, встигнути залишити слід на землі.
Поетичні роздуми про сутність людського життя в поемі “Минають дні, минають ночі” ТАРАС ШЕВЧЕНКО
поезії 19 ст
Поетичні роздуми про сутність людського життя в поемі “Минають дні, минають ночі” ТАРАС ШЕВЧЕНКО