Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху (“Запросини” В. Підпалого)

Якщо прочитати поезію Володимира Підпалого “Запросини” не вдумливо, то вона навряд залишить по собі в пам’яті глибокий слід – настільки у ній все символічно. Та коли піти за думкою автора, пройнятися кожним рядком, то перед тобою відкриється образ духовно збагаченої особистості. У цьому світі вона – упевнений хазяїн, що знає про життя більше за інших:
Я розкажу тобі таке,
Чого не може інший,
Бо таємницею володіємо
Я та ніч…
Ця людина має ключі від “трьох замків”, “хатки”, у якій заховане справжнє коштовне

диво – “золоті весла” від “золотого човна”, що пливе “у холодному небі”. Це багатство небесного і земного – нероздільне, як нероздільні човен і весла. Воно ніби сконцентрувалося в душі ліричного героя “Запросин” – і він ділиться цим безмежним багатством з кожним із нас, хоч і звертається до читача потаємно – особисто:
Нас тепер двоє
Знає про весла –
Ходімо!
Але куди запрошує поет? У яку дорогу він кличе у осінню довгу ніч? У світ чистоти людської душі: “де три гори зійшлися”, “де три ріки злилися”, “де три шляхи зв’язалися”. Так, дорога вночі буде
нелегкою – на те вона й “ніч” (яка влучна алегорія!). Та оптимізм, яким пройнятий вірш, відкидає вагання і невпевненість, бо відчуваєш: цей ліричний герой обрав безпомилковий і правильний шлях. Він не заперечує, що шлях цей може виявитися для когось непомірно тяжким, але іншої дороги до духовно високого і гідного життя не існує:
Навіть
Якщо не дійдемо –
Ходімо!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху (“Запросини” В. Підпалого)


якою повинна бути справжня людина
Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху (“Запросини” В. Підпалого)