Образ Мавки у драмі-феєрії “Лісова пісня” – І варіант ЛЕСЯ УКРАЇНКА


10 клас

ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Я”

І варіант

Феєрія “Лісова пісня” Лесі Українки – чудовий здобуток так званого “срібного віку”. Твір було закінчено у 1911 році. Ті часи були розквітом поезії, епохою літературних експериментів, великого оновлення поетичного слова. Леся Українка змогла вплести справжню перлину до вінка літератури. Феєрія “Лісова пісня” вважається найвищим досягненням у літерній спадщині поетеси.

Центральний образ феєрії – Мавка – лісове породження, частинка природи, і схожа на людину, і не схожа. Вона нагадує Ундіну з однойменної балади Жуковського, написаної на сто років раніше. Обидві кохають смертну людину, обидві гинуть від зради. Але для Ундіни кінець – помста, вона “уплакує” невірного коханця. Мавка ж далека від проклять і помсти, вона втілює ідеал гармонійної душі, пов’язаної з природою, що з іншого боку обертається зв’язком з вічними цінностями людства – гідністю, вірністю, ніжністю, коханням. Ці риси в характері Мавки поетеса відчуває природними, притаманними людям, тому й вічними, як сама природа.

Захопившись людським життям, зачарована обіцянкою “парування навіки”, Мавка легко переходить до життя людського. Навіть те, що людям часто-густо здається неволею, прокляттям, наслідком первинного гріха – важка робота-у Мавки, нероздільної

з природою, красою. Худоба під її наглядом дає “більш набілу”, нивка, що її обробляє Мавка, родить більше, ніж коли, ліс радо віддає їй свої скарби, бо Мавка ніколи не візьме зайвого, і тільки людська жадоба губить ці гармонійні відносини.

Мавка невмируща, бо має той вогонь у серці, що “не вмирає”. Вона знає це, знає, що буде “вічно жити”, як первісна, незаймана природа. Сила її – у коханні, єдності зі всесвітом, у тому, що вона відчуває себе його палаючою часткою.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Образ Мавки у драмі-феєрії “Лісова пісня” – І варіант ЛЕСЯ УКРАЇНКА
аналіз в серці і сльози і біль