О земле втрачена, явися – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні і лазурово простелися, пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, росою згадок окропи, віддай усеблагій покуті

І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця хлопочуться в озерах, спадають гуси до води, в далеких пожиттєвих ерах мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, де чорне вороння лісів?

Світання тіні пелехаті над райдугою голосів, ранкові нашепти молільниць, де плескіт крил, і хлюпіт хвиль, і солодавий запах винниць, як гріх, як спогад і як біль? Де дня розгойдані тарілі?

Мосяжний перегуд джмелів, твої пшеничні руки білі над безберегістю полів, де коси чорні на світанні і жаром спечені уста, троянди пуп’янки духмяні і ти – і грішна, і свята,

Де та западиста долина, той приярок і те кубло, де тріпалася лебединя, туге ламаючи крило? – Де голубів вільготні лети і бризки райдуги в крилі? Минуле, озовися, де ти?

Забуті радощі, жалі. О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні, і лазурово простелися, і душу порятуй мені.

Коментар Ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні – “сині ниви”, “перегуд джмелів”, “лет голубів” і її – “грішну і святу”, кохану. І просить “землю втрачену”, щоб явилася вона йому хоч уві сні – дати силу, порятувати зболену душу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

О земле втрачена, явися – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено

сочинение на английском описание человека