О, земле втрачена – ВАСИЛЬ СТУС – ЛІТЕРАТУРА XX ст

11 клас

ЛІТЕРАТУРА XX ст.

ВАСИЛЬ СТУС

О, земле втрачена

О, земле втрачена,

Явися бодай у зболеному сні,

І лазурово простелися,

І душу порятуй мені.

І поверни в дні забуті,

Росою згадок окропи

Віддай усе благій покуті

І тихо вимов: лихо, спи!..

Сонця хлопочуться в озерах,

Спадають гуси до води,

В далеких пожиттєвих ерах

Мої розтанули сліди.

Де сині ниви, в сум пойняті,

Де чорне вороння лісів?

Світання тіні пелехаті

Над райдугою голосів,

Ранкові нашепти молільниць,

Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,

І солодавий запах винниць,

Як гріх, як спогад і як біль?

Де дня розгойдані тарілі?

Мосяжний перегуд джмелів,

Твої пшеничні руки білі

Над безберегістю полів,

Де коси чорні на світанні

І жаром спечені уста,

Троянди пуп’янки духмяні

І ти – і грішна, і свята,

Де та западиста долина,

Той приярок і те кубло,

Де тріпалася лебединя,

Туге ламаючи крило?

Де голубів вільготні лети

І бризки райдуги в крилі?

Минуле, озовися, де ти?

Забуті радощі, жалі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

О, земле втрачена – ВАСИЛЬ СТУС – ЛІТЕРАТУРА XX ст

скорочення за сестрою