НАРЦИС — З ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

ЧАСТИНА ПЕРША МІФИ НАРОДІВ СВІТУ

РОЗДІЛ 4 З ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

НАРЦИС

Та якщо хтось не шанує золотосяйної Афродіти, відкидає дари її, повстає проти її влади, того нещадно карає богиня кохання. За це покарала вона сина річкового бога Кефіса й німфи1 Лавріони, прекрасного, але холодного й гордого Нарциса. Нікого не любив він, окрім самого себе, лише себе вважав гідним любові.

Якось, коли Нарцис заблукав у густому лісі під час полювання, побачила його німфа Ехо. Німфа не могла сама заговорити з Нарцисом. На ній тяжіла кара богині Гери: мовчати повинна була німфа Ехо, а відповідати на запитання вона могла лише повторюючи їх останні слова. Із захопленням дивилася Ехо на стрункого красеня юнака, схована від нього лісовою гущавиною. Нарцис роззирнувся навколо, не знаючи, куди йому йти, і голосно крикнув:

1Німфа — божество природи, її життєдайних і плодоносних сил. Давні греки вважали, що існують німфи річок, морів, джерел, озер, гір, дерев та інші.

— Гей, хто тут?

— Тут! — почулася відповідь Ехо.

— Іди сюди! — вигукнув Нарцис.

— Сюди! — відповіла Ехо.

З подивом озирається прекрасний Нарцис на всі боки. Нікого немає. Здивований цим, він голосно вигукнув:

— Сюди, швидше до мене!

І радісно відгукнулась Ехо:

— До мене!

Простягаючи руки, поспішає до Нарциса німфа з лісу, але гнівно відштовхнув її прекрасний юнак. Пішов він поспішно від німфи й сховався в темному лісі.

Сховалася в лісовій непрохідній гущавині й знехтувана німфа. Вона страждає від кохання до Нарциса, нікому не показується, і тільки сумно відгукується на кожний поклик нещасна Ехо.

А Нарцис лишився, як і раніше, гордим, самозакоханим. Він відкидав кохання всіх. Багатьох німф зробила нещасними його гордість. І якось одна зі знехтуваних ним німф вигукнула:

— Покохай же й ти, Нарцисе! І хай не відповідає тобі на твою любов людина, яку ти покохаєш!

Здійснилося побажання німфи. Розгнівалася богиня кохання Афродіта на те, що Нарцис відхиляє її дари, і покарала його. Якось навесні під час полювання Нарцис підійшов до струмка й захотів напитися холодної води. Ще ніколи не торкалися вод цього струмка ні пастух, ні гірські кози, жодного разу не падала в струмок зламана гілка, навіть вітер не заносив у струмок пелюстків пишних квітів. Вода його була чиста й прозора. Як у дзеркалі, відбивалося в ній усе навколо: і кущі, що розрослися на березі, і стрункі кипариси, і блакитне небо. Нахилився Нарцис до струмка, спершись руками на камінь, що виступав з...

води, і віддзеркалився в струмку весь, в усій своїй красі. Отут-то й спіткала його кара Афродіти. З подивом дивиться він на своє відображення у воді, і велике кохання опановує його. Зачаровано дивиться Нарцис на своє відображення у воді, він манить його, кличе, простягає до нього руки. Нахиляється Нарцис до води, щоб поцілувати своє відображення, але цілує тільки холодну, прозору воду. Усе забув Нарцис; він не йде від струмка; не відриваючись, милується самим собою. Він не їсть, не п’є, не спить. Нарешті у відчаї вигукує Нарцис, простягаючи руки до свого відображення:

— Ох, хто ще страждав так жорстоко?! Нас розділяють не гори, не моря, а тільки смужка води, і все-таки не можемо ми бути з тобою разом. Вийди ж із струмка!

Замислився Нарцис, дивлячись на своє відображення у воді. Раптом його вразила жахлива думка, і тихо зашепотів він своєму відображенню, нахилившись до самої води:

— О лихо! Я боюсь, чи не покохав я самого себе! Адже ти — це я сам! Я люблю самого себе. Я почуваю, що небагато лишилося мені жити. Ледве розцвівши, зів’яну я й зійду в похмуре царство тіней. Смерть не лякає мене; смерть принесе кінець мукам кохання.

Залишають сили Нарциса, блідне він і почуває вже наближення смерті, але все ж не може відірватися від свого відображення. Плаче Нарцис. Падають його сльози в прозорі води струмка. Дзеркальною поверхнею води пішли кола, і зникло прекрасне відображення.

З жахом вигукнув Нарцис:

— О, де ти? Повернись! Залишся! На покидай мене, адже це жорстоко.

— О, дай хоч подивитися на тебе!

Але ось знову спокійна вода, знову з’явилося відображення, знову, не відриваючись, дивиться на нього Нарцис. Тане він, мов роса на квітах у промінні гарячого сонця.

Схилилася Нарцисова голова на зелену прибережну траву, і темрява смерті вкрила його очі. Помер Нарцис. Плакали в лісі молоді німфи, плакала Ехо. Приготували німфи юному Нарцисові могилу, але коли прийшли по його тіло, то не знайшли його. На тому місці, де схилилася на траву Нарцисова голова, виросла біла запашна квітка — квітка смерті; нарцисом називають її.

Переказ М. Куна, переклад українською Ю. Іванченка

Запитання і завдання до прочитаного твору

1. Перечитайте початок оповіді про Нарциса. На що спрямовує читача цей фрагмент?

2. Як схарактеризовано Нарциса в тексті? Наведіть відповідні цитати.

3. За що і як було покарано героя?

4. Визначте основну думку міфу про Нарциса й сформулюйте її одним реченням.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Загрузка...

НАРЦИС — З ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МІФОЛОГІЇ