МУДРА ДІВЧИНА – НАРОДНІ КАЗКИ

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ

НАРОДНІ КАЗКИ

МУДРА ДІВЧИНА

(Українська народна казка)

Було собі два брати – один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним1, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову2, каже;

– Потроху відробиш мені за неї.

Бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові;

– Віддай мені корову назад!

Той каже:

– Брате! Я ж тобі за неї відробив!

– Що ти там відробив,- як кіт наплакав3 тієї роботи було, а то таки корова! Віддай!

Бідному стало жалко своєї праці, не схотів віддати. Пішли вони позиватися до пана.

Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роздуматися4 , хто з них правий, а хто – ні, то він і каже їм:

– Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.

– Кажіть, пане!

– Слухайте: що в світі є ситніш, прудкіш, миліш над усе? Завтра прийдете, скажете.

Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі:

– От дурниця, а не загадка! Що ж є ситніш над панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш над гроші! Ге, моя корова буде!

Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. Вона й питається:

– Чого ви, тату, зажурилися? Що пан казав?

– Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю, що воно й є.

А яка ж загадка, тату? – Маруся питає.

– Та така: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?

– Е, тату, ситніш над усе – земля-мати, бо вона всіх годує й напуває; прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.

– Чи ба5,- каже батько,- адже й справді так! Так же я й панові казатиму.

Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає:

– Ану, відгадали?

– Відгадали, пане,- кажуть обидва. От багатий зараз виступає, щоб собі попереду поспішитись, та й каже:

– Ситніш, пане, над усе – ваші кабани, а прудкіш над усе – ваші хорти, а миліш над усе – гроші!

– Е, брешеш, брешеш! – каже пан. Тоді до вбогого: – Ану, ти!

– Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля-мати: вона всіх годує й напуває.

– Правда, правда! – каже пан.- Ну, а прудкіш що?

– Прудкіш, пане, над усе – думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш.

– Так! Ну, а миліш? – питає він.

– А миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.

– Так усе! – говорить пан.- Твоя корова. Тільки скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто сказав?

– Та що ж, пане,- каже вбогий,- є в мене дочка Маруся, так це вона мене так навчила.

Пан аж розсердився:

– Як це? Я такий розумний, а вона проста собі дівка6 та мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці: нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка зарізала трьох, спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо.

Іде сердешний7 батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питає його:

– Чого ви, тату, плачете?

– Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила и вигодувала курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання.

Дочка взяла горщечок каші та й каже:

– Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому, – нехай він виоре, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві8, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитись з цих яєць.

Приносить чоловік до пана цю кашу, віддає та й каже:

– Так і так дочка казала.

Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її собакам. Потім десь знайшов стеблинку льону, дає чоловікові й каже:

– Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб’є, попряде й витче сто локіт9 полотна. А не зробить, то буде лихо.

Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка та й каже:

– Чого ви, тату, плачете?

– Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблинку льону, та щоб ти його вимочила, висушила, пом’яла, спряла і виткала сто локіт полотна.

Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже:

– Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон.

Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь, узяв та й кинув ту гілочку, а на думці собі: “Цю одуриш!10 Мабуть, вона не з таких, щоб одурити…” Потім думав, думав та й каже:

– Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як вона цього не зробить, то буде лихо.

Іде знов батько плачучи додому. Прийшов та й каже дочці:

– Ну що, дочко, будемо робити? Пан загадав так і так.

– Не журіться, тату, все буде гаразд. Підіть купіть мені живого зайця.

Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, взяла гринджоли11, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає – одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір, а пан, як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам: “Прицькуйте її собаками!”

Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила їм зайця. Собаки погнались за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана в світлицю, поздоровкалась та й каже:

– Ось вам, пане, гостинець.- Та й дає йому горобця. Пан тільки хотів його взяти, а він – пурх та й вилетів у відчинене вікно!

А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук та й питає:

– Чого вам12, люди добрі?

Один каже:

– Та ось чого, пане: ночували ми обидва на полі, а як уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша13.

А другий чоловік каже:

– Ні, брехня, – моя! Розсудіть нас, пане!

От пан думав, думав та й каже:

– Приведіть сюди лоша й коней: до якої лоша побіжить – та й привела.

От привели, поставили запряжені коні, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вже не знає, куди йому й бігти – взяло та й побігло геть. А Маруся каже:

– Ви лоша прив’яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть – котра побіжить до лошати, то та й привела.

Зараз так і зробили. Пустили їх – так одна й побігла до лошати, а друга стоїть. Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробиш, і відпустив її.

1 Ізласкавився над бідним – пожалів бідного, зжалився над ним. 2 Дійна корова – корова, що дає молоко, що має багато молока. 3 Як кіт наплакав – дуже мало. 4 Роздуматися – поміркувати.5 Чи ба, від “чи бачиш?” – невже, справді. 6 Проста дівка – невчена, неосвічена, не панського походження. 7 Сердешний – тут: нещасний. 8 Поспіти на ниві – дозріти, достигнути у полі. 9 Сто локіт, “лікоть” – давня міра довжини. 10 Цю одуриш! – у значенні “цю дівчину не одуриш”. 11 Гринджоли – сани.12 Чого вам? – у значенні “що вам треба?” 13 Привела лоша – народила лоша.

Хто? Що? Коли? Чому? Як?

1. Кого з героїв казки ви запам’ятали? 2. Що вимагав багатий брат від бідного? 3. Чому бідний брат не хотів віддати корови? 4. Куди пішли брати? 5. Що вирішив зробити пан? 6. Як відгадав загадку багатий брат?

7. Хто допоміг відгадати загадку бідному братові? Як це було зроблено?

8. Чому пан розсердився? 9. Яке перше завдання загадав пан Марусі? Що дівчина запропонувала панові? 10. Яким було друге завдання пана? Якою була відповідь дівчини? 11. Яким було третє панове завдання? 12. Що відповіла дівчина? 13. Чому двоє селян сперечалися за лоша? 14. Як розсудила селян дівчина?

ВПРАВИ і ЗАВДАННЯ

I. Прочитайте казку “Мудра дівчина” та складіть план тексту, скориставшись порадами.

Поради до складання плану тексту

1. Прочитайте текст повністю.

2. Поділіть його на відносно завершені за змістом частини.

3. Доберіть заголовки до кожної частини тексту.

4. Послідовно запишіть заголовки.

Це і є план тексту.

II. Доповніть речення словами з тексту;

1. Було собі два брати… 2. Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі… 3. нема ситнішого, як земля-мати: вона.. годує й напуває. 4. Прудкіш над усе – думка, бо… 5. Я такий розумний, а вона проста собі дівка…

III. Складіть невеликі діалоги, вживаючи слова та вирази:

А) зажуритися, не надумати, загадка, світ, миліш, прудкіш, ситніший над усе; б) відгадати, виступати, кабани, хорти, гроші; в) назвати, поля, вранці, кобила, привести, розсудити.

IV. Доберіть і вставте в речення найбільш вдалий з наведених синонімів:

1. Бідний прийшов додому, …, … та й зажурився.

А) думав, б) міркував, в) мислив.

2. Іде сердешний батько додому та й… .

А) рюмсає, б) ридає, в) плаче.

3. А Маруся одну ногу… в драний черевик, а друга боса.

А) одягла, б) взула, в) вбула.

V. Перекладіть рідною мовою:

1. Ситніш над усе – земля-мати. 2. Прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш. 3. Миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

МУДРА ДІВЧИНА – НАРОДНІ КАЗКИ

поезії 19 ст