МОЛЬЄР

МОЛЬЄР

(1622 – 1673)

Мольєр (псевдонім Жана Батиста Поклена) народився в Парижі в 1622 р. у родині заможного ремісника – шпалерника, який працював, окрім усього іншого, і для потреб королівського двору, маючи звання “особистого слуги короля”. Батько мріяв про кар’єру правника для сина і, маючи зв’язки з аристократією, віддав його вчитися до школи. Ця освіта була доповнена в подальшому приватним навчанням під керівництвом філософа Гасенді, з лекцій якого Мольєр засвоїв повагу до точних знань предмета, переконання в необхідності

вільного розвою людської особистості та визнання її вимог і потреб.

З дитинства прихильний до театру, Мольєр полишив батьківський дім у 1643 p., став актором, організувавши акторський колектив під назвою “Славетний театр”. Це товариство дуже скоро прогоріло. Мольєр же вступив до трупи, що гастролювала по французькій провінції, і протягом 15 років був мандрівним актором. У 1658 р. трупа Мольєра була викликана до Парижа і прийнята під опіку королем Людовіком XIV. З цього часу до самої смерті Мольєр був “комедіантом короля”: виконував його замовлення, пишучи п’єси для двірцевих урочистостей, здобув право особистого

спілкування з ним, проте в кращій частині своєї драматургічної творчості (що розпочалася ще під час мандрів по провінції) він лишився виразником інтересів третього стану, тобто зростаючої буржуазії, її речником, вихователем, оборонцем від ворожого їй дворянства. Загалом Мольєрові належить 34 п’єси. Частина з них – невеличкі розважальні комедії, так звані фарси (“Лікар з примусу”, “Витівки Скапена”), інші являють собою комедії характерів з глибоким соціальним змістом. Найвизначніші з драматичних творів Мольєра – “Тартюф”, “Дон Жуан”, “Мізантроп”, “Скупий”, “Жорж Данден”, а також побутові комедії зі вставними танцювальними номерами, так звані комедії-балети (“Міщанин – шляхтич”, “Удаваний хворий”).

У Мольєра було чимало палких прихильників, його любив масовий глядач, проте він мав і численних ворогів поміж дворян та духівництва. Особливо довго не міг потрапити на кін театру “Тартюф”: якийсь фанатик з духовних осіб звернувся до короля з проханням з приводу цієї п’єси, вимагаючи живцем спалити Мольєра. Після смерті Мольєра церква не дозволила поховати його на цвинтарі як автора комедій і атеїста. Прах драматурга був похований за огорожею цвинтаря. Проте на Мольєра – письменника чекала велика слава, а вплив його вийшов за межі Франції та свого часу.

Перші українські переклади комедій Мольєра швидше нагадували “перелицювання” на національний кшталт (“Жорж Данден” – “Гриць Мазниця”, переклав 1849 p. І. Наумович). Ближчим до оригіналу був переклад “Тартюфа”, зроблений Володимиром Самійленком. У наші часи чудово перекладали Мольєра Максим Рильський та Ірина Стешенко.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

МОЛЬЄР


яшка и машка
МОЛЬЄР