Меніппова сатира, або Меніппова сатура

Меніппова сатира, або Меніппова сатура – жанр античної літератури, що полягає у вільному поєднанні віршів та прози, пов’язаний з іменем філософа-кініка Меніппа із Гадари – сирійської (III ст. до н. е.). На жаль, від його спадщини лишилися тільки заголовки, однак традицію свого попередника продовжив Лукіан (діалоги “Меніпп”, “Ікароменіпп”, “Бесіди в царстві мертвих”), Марк Теренцій Варрон (“Меніппові сатири”), Сенека-молодший (“Згарбузіння божественного Клавдія”), Петроній (“Сатирикон”) та ін. М. с. – то,

власне, філософська сатира із своєрідним перемішуванням серйозних та комічних мотивів, пародійною настановою, створенням химерного (часто небуденного) середовища діяльності персонажів (сходження у потойбіччя, політ у небо, оживлення “царства мертвих” тощо), перевертання усталеної шкали цінностей, зумовлення вільної від літературних нормативів сюжетної лінії і т. п. М. с. відродилася у Франції під час так званих релігійних воєн (XVI ст.), набувши вигляду жорстких бичувальних сатир. На підставі цього давнього жанру М. Бахтін запропонував літературознавчий термін “меніппея” для позначення універсального типу
жанрового змісту серйозно-сміхової спрямованості, вияву його амбівалентної природи, що полягає у пошуках філософських морально-етичних істин при панібратському ставленні до дійсності, у висвітленні злободенної проблематики крізь призму сміху, авантюрного сюжету, зміщеного часопростору. Потреба такого понятійного запровадження зумовлена літературною практикою, засвідченою творчістю Лукіана, Апулея, Ф. Рабле, Дж. Свіфта, М. Гоголя, М. Стороженка та ін. Водночас М. с. спостерігається у народній творчості (сміхова культура), зокрема, й в українському фольклорі, у літературній спадщині “мандрованих дяків”, “низового бороко”, Г. Некрашевича, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка та інших, традицією яких живиться “химерна проза” XX ст. (М. Йогансен, О. Іль-ченко, В. Земляк, Є. Гуцало, Вал. Шевчук), а також у комедіях М. Куліша, гуморі Остапа Вишні, пародіюванні Едварда Стріхи. До цього жанру належать “Московіада” та “Рекреації” Ю. Андруховича.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Меніппова сатира, або Меніппова сатура


вище греблі шумлять верби
Меніппова сатира, або Меніппова сатура