Маруся Чурай в однойменному романі – образ-символ чи реальна людина?

Документи залишають нам нечисленні відомості про історичні події, у документах – літописах та архівах – ми знаходимо насамперед відомості про життя героїчних осіб і майже нічого – про життя звичайних людей. Гідні багатолітньої пам’яті люди залишаються в легендах та фольклорі. Так, образ Марусі Чурай – це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила вона насправді. Найімовірніше Маруся Чурай справді жила на Полтавщині у XVII столітті, складаючи пісні, яких співала вся країна, а деякі з них співають і досі. Якою видається читачеві Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки дар співати і складати пісні, але дар кохати, бути щирою та чистою: Красива я була, правда? Схожа на свою матір. Смілива я була, правда? Схожа на свого батька. Співуча я була, правда? Схожа на свій народ. Напевне, ці рядки чи не найкраще розповідають нам про Марусю Чурай. І саме через ті рядки виникає думка про те, що образ Марусі Чурай є символічним: вона і є в певному сенсі образом народу, з його співучою нескореною і нескоримою душею, з душевною чистотою і несправедливо сповненим страждань життям. Маруся закохується у Гриця, вони щиро кохають одне одного, але Гриць одружується з іншою: через тиск з боку його матері, через заможність майбутньої дружини і через власну душевну роздвоєність: “Нелегко, кажуть, жити на дві хати, а ще нелегше жить на дві душі”, –

так у романі характеризується душевний стан Гриця. Маруся важко переживає зраду коханого, готує для себе отруту, але її випиває Гриць. Марусю судять за вбивство, але в останню мить її рятує Іван Іскра. Образ Івана Іскри – образ узагальнений, він щирий друг, мужній воїн, готовий боротися за країну та за близьких йому людей. Марусю називають у романі голосом, піснею і душею народу. Вона, напевне, такою і є. На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко і радіти життю, але душевна чистота, прагнення кращого якщо не для себе, то для свого народу залишається з Марусею до останніх її днів. Життєва драма Марусі є центральною дією твору і водночас тлом для зображення історичних подій, зображення епохи. У той час, коли живе Маруся, Україна загрузла у боротьбі за свободу на тлі посилення тиску з боку Польщі, міжусобиць та безладу всередині країни. Але за всіх часів не переводяться у нашій Батьківщині люди мужні, героїчної вдачі, що ладні покласти своє життя за долю народу. Разом із тим Ліна Костенко не ідеалізує народ: вона зображує і Галю Вишняківну, для якої матеріальне вище за духовне, і людей, які погоджуються із тими, хто сильніший, а не з тими, на чиєму боці правда. Та всі ці люди не творять загальної картини, а є винятками з народного характеру, який в узагальненій формі відбивається в образі Марусі, Івана Іскри, дяка. Пісня – це душа народу. У народних піснях відбиваються побут, звичаї, народна вдача. У піснях звичайні люди можуть вилити власні болі та радості. Не менш важливою, ніж народна творчість, для нормального існування нації є її історія. Ліна Костенко своїм романом підкреслює, що історію творять живі люди, які так само радіють, кохають та розчаровуються. Автор зображує історичний процес на тлі життя звичайних людей, тому історія у зображенні поетеси стає насправді живою і близькою навіть сучасному читачеві. Я вважаю, що саме таке зображення історії може пробудити в сучасниках пошану до неї та прагнення знати історію свого народу. З роману ми дізнаємось і про легендарну постать – Марусю Чурай, яка найімовірніше є і реальною людиною, і образом-символом нашої країни, самої народної душі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Маруся Чурай в однойменному романі – образ-символ чи реальна людина?
розповідь про дитинство лесі українки