Маруся Богуславка – народна дума


Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.
Що у тій-то темниці пробувало
Сімсот козаків, Бідних невільників.
То вони тридцять літ у неволі
Пробувають, Божого світу,
Сонця праведного
У вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
“Гей, козаки,
Ви, біднії невільники!
Угадайте, що в нашій землі
Християнській за день тепера?”
Що тоді бідні невільники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
“Гей, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській
За день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного
У вічі собі не видаєм, То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській
За день тепера”. Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє: “Ой, козаки,
Ви, біднії невільники!
Що сьогодні у нашій землі
Християнській великодная субота,
А завтра святий празник, роковий день Великдень”.
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
“Та бодай ти, дівко-бранко,


Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник,
Роковий день Великдень сказала!”
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала,
Словами промовляла:
“Ой, козаки,
Ви, біднії невільники!
Та не лайте мене,
Не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький
До мечеті від’їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невільників, на волю випускати”.
То на святий празник, роковий день Великдень,
Став пан турецький до мечеті від’їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невільників,
На волю випускає
І словами промовляє:
“Ой, козаки,
Ви, біднії невільники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города
Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась,
Побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!”
Ой визволи, Боже, нас всіх, бідних
Невільників,
З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, Боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невільників!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Маруся Богуславка – народна дума
текст національні символи україни