Кріпак і чорт – народні казки


Колись, як ще була кріпаччина, в одного пана служив чоловік. От пан йому каже:
– Дай мені дві жмені срібла або вижени он з того б, олота чортів, то я тебе на волю випущу.
Чоловік дума собі: срібла трудно дістати, а чортів можна вигнать.
Пішов він до коваля, щоб йому зробив дротяну нагайку. Коваль зробив.
Взяв він нагайку та до того озера. Прийшов і почав з грязі стовпчики ліпить.
Коли це чорт виходить з озера та й питає:
– Що це ти, чоловіче, робиш?
Чоловік йому каже:
– Оце думаю строїть на озері монастир. Ото бач і стовпи положив. – Показує на ті стовпчики, що з грязі ліпив.
Чорт йому каже:
– Не построїш ти тут монастиря, бо ми тебе задушимо.
Сказав та зараз і побіг в озеро і похвалився самому головному чорту. А цей, головний, посилає до того чоловіка високого чорта та й наказує:
– Скажи так тому чоловікові, що думає тут монастир строїть: якщо подужає тебе, то ми виступим звідси, а якщо ти його подужаєш, то він повинен одступитись од цього озера.
Виходить високий чорт з озера та й каже чоловікові:
– Казав так наш начальник: хто кого з нас поборе, той тому оце озеро уступить.
Чоловік каже:
– Де тобі мене подужати! Краще поборись з моїм дідом. Він та кий уже старий, що увесь обріс мохом, він тут у лісі лежить.
А коло того озера був близько ліс. От чорт і послухав. Приходить у ліс, аж там під кущем

лежить медвідь. Чоловік йому каже:
– Оце той дід, іди з ним поборись. Якщо його побореш, тоді і зі мною будеш боротись.
Чорт приходить та й торкає медведя лапою.
– Чуєш, уставай, будем боротися.
Тут медвідь як схватиться, як візьме його в лапи та давай кусать та м’ять – насилу чорт вирвався. Прибігає в озеро та й каже головному чортові:
– Шкода. Не можна його побить. Коли я з його дідом боровся, та не поборов, – а дід його такий старий, що аж мохом обріс увесь, – то якби з ним боровсь, він би мене й живого не пустив.
От цей посилає другого чорта, уже горбатого, до того чоловіка. Виходить цей горбатий та й каже йому:
– Ану, хто дужче свисне, то того буде озеро. Чоловік каже:
– Добре, тільки свисни ти вперед, а потім я свисну.
Чорт як свиснув, то й листя па дереві попадало. Тоді чоловік каже:
– Ану, я свисну. Тільки ти очі зав’яжи платком, бо як свисну, то й повискакують.
Чорт і зав’язав платком очі. Цей як свиснув його нагайкою по шиї, так він і покотивсь у озеро. Прийшов та й каже головному чортові:
– Нічого ми не зробимо з ним, бо я як свиснув, то йому нічого не сталося, а як він свиснув, то ледве мені очі не повилазили.
От він посилає третього чорта, такого гладкого, як годований кабан, і дає йому свою патерицю, таку, що, може, пуд п’ятнадцять, і говорить йому:
– Нехай хто вище викине.
Виносить ту булаву до того чоловіка і каже:
– Ото так казав наш начальник: хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро.
Чорт же той головний, як давав патерицю, то попереджав:
– Гляди, щоб ти її ніде не дів, бо тільки ти її де-небудь дінеш, усі ми тоді пропащі.
От чорт як підкинув її угору ще зранку, то аж увечері впала додолу, а цей чоловік тільки з одного боку її підніме, а щоб усю її підняти, то цього не міг. Тож він узяв за один кінець та й дивиться на небо, а чорт його питає:
– Чого ти дивишся вгору?
Чоловік каже:
– Дожидаю, поки хмарка набіжить, бо хочу її закинути, щоб ти ніколи її не бачив.
Тоді чорт за ту патерицю та в озеро. Прибіг і каже чортові самому головному:
– Хотів закинути патерицю на небо, а я і не дав.
Головний посилає знов одного чорта до того чоловіка, щоб спитавсь його, чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки їх з озера не виганяв.
Чорт приходить до нього та й каже:
– Що тобі дати, щоб ти тільки не вигонив нас з цього озера, бо це озеро ще наших прадідів?
Чоловік йому каже:
– Я з тебе багато не хочу, тільки дай мені оцей бриль, повен срібла.
Чорт його питає:
– Зараз тобі дать гроші?
– Ні, принесеш мені уночі в клуню.
– От добре, принесу, тільки не чіпай нас.
Прийшов чоловік додому, викопав у клуні велику яму і зверху пропустив таку дірку, аби бриль помістився в яму, а потім прорізав дно у брилі та й поставив його на тій дірці. Коли це уночі чорт неcе йому мішок срібла. Приніс, висипав у бриль – аж він порожній. Приніс він ще три мішки срібла – та таки ще не повний бриль.
А чорт і не оглядається, що попід брилем яма, та й носить гроші, поки не наносив повний бриль. Тоді чоловік забрав ті гроші, дав дві жмені панові срібла та й викупився од панщини.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Кріпак і чорт – народні казки
жиленко павучок