КОРАН ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Кора́н (арабською кур’ан, що означає читання, декламація) – це священна книга мусульма́н, у якій викладено основи їхньої віри – ісла́му (арабською – покора).

Згідно з уявленнями віруючого мусульманина, Коран ніколи не був створений, а існував вічно і продовжує існувати донині. Він зберігається під “священним престолом” Алла́ха (так мусульмани називають Бога), і лише Аллах у цій небесній книзі “стирає, що забажає”, і вписує, що вважає за потрібне. На землі Коран з’явився завдяки Божим одкровенням, які архангел Гавриїл (Джабраїль) передавав богообраному пророкові Муха́ммеду.

Водночас Коран – це визначна культурна, літературна та історична пам’ятка, яка має величезний вплив на чималу частину людства. На відміну від інших священних книг, поява Корану не прихована у сивій давнині, а, навпаки, дуже чітко датована і пов’язана з іменем конкретної особи – пророка Мухаммеда, який жив приблизно у 570632 роках. Пророк Мухаммед – історична особистість, він жив у містах Мекка і Медіна, що розташовані на Аравійському півострові, і за походженням був арабом.

Життя пророка Мухаммеда і поява Корану

У часи Мухаммеда арабські племена кочували пустелями Аравійського півострова; вони не мали єдиної держави і постійно ворогували між собою. Лише незначна частина племен вела осілий спосіб життя, пов’язаний із землеробством

і торгівлею. Найбільшими торговельними та культурними осередками Аравійського півострова на той час були міста Ме́кка і Ясрі́б, розташовані в оазах на перетині караванних шляхів. Окрім того, Мекка була релігійним центром усіх арабських племен, які сповідували язичницькі культи, зокрема культ предків і культ поклоніння священним каменям.

На території Мекки є давній храм Каа́ба (арабською куб) – споруда кубічної форми, у східну стіну якої вмуровано священний чорний камінь. За давнім арабським переказом, чорний камінь упав із неба і тому наділений могутньою магічною силою. До нього з усієї Аравії стікалася величезна кількість паломників.

Мухаммед народився в Мецці та належав до збіднілого роду. Він ще дитиною осиротів і рано почав працювати – спочатку пастухом, а згодом погоничем верблюдів у караванах. Власники караванів оцінили його чесність і добросовісність і почали доручати юному Мухаммедувідповідальнішу справу – супровід караванних вантажів. У 25 років майбутній пророк одружився на заможній вдові й сам став успішним торговцем.

Незважаючи на безбідне життя, Мухаммеду не давали спокою думки про несправедливість оточуючого світу. Особливо його обурювала ворожнеча арабів між собою, витоки якої він вбачав у багатобожжі. Мухаммед часто усамітнювався в печері на околиці Мекки, старанно постився і молився, щоб розібратися в своїх думках. І ось уже в зрілому віці (вважається, що це відбулося 610 року в місяці рамадані), він почув голос, який передав йому перші одкровення. З тих пір Рамадан1 – священний місяць для всіх мусульман.

Мухаммед не одразу наважився повірити в те, що сповіщав йому голос, але з часом утвердився в думці – одкровення, які він чує, не що інше як настанови Аллаха (єдиного Бога), передані через архангела Гавриїла (Джабраїля).

5. Навчив його (Мухаммеда) архангел Джабраїл, міцний силою

6. Могутній. Ось він став прямо перед ним.

7. І був він на найвищому небосхилі,

8. Потім наблизився і зійшов на землю.

9. І стояв на відстані двох пострілів з лука або іще ближче,

10. І відкрив він своєму рабові те, що відкрив. (Сура 53. Зоря)

Виконуючи волю голосу, Мухаммед почав проповідувати в рідній Мецці. Він переконував своїх земляків відкинути язичницьких божків й увірувати в єдиного Бога, а також засуджував надмірне багатство, закликав допомагати бідним, сповіщав про майбутнє воскресіння із мертвих і Страшний суд над усіма неправедними.

1 Рамада́н (або ж Рамаза́н) – дев’ятий місяць за мусульманським місячним календарем.

У рамадан мусульмани дотримуються посту від сходу і до заходу сонця.

Мекканці, добробут яких був заснований на торгівлі й лихварстві, не сприйняли проповідей Мухаммеда. Йому почали погрожувати і навіть намагалися вбити. 16 липня 622 року пророк із невеликим гуртом своїх прихильників змушений був переселитися в Ясріб – місто-конкурент Мекки. Дата цього переселення (арабською хіджри) стала першим днем мусульманського літочислення, чинного досі.

У Ясрібі, невдовзі перейменованому в Медіну (арабською місто пророка), проповідь Мухаммеда отримала цілковиту підтримку – усі жителі міста перейшли в іслам, утворивши єдину релігійну спільноту, а сам він став їхнім духовним керівником, суддею і правителем.

Упродовж цих десяти років (з 622 до 632) Мухаммед продовжував отримувати одкровення і проповідувати їх своїм прихильникам. Кожне слово пророка вірні учні завчали напам’ять, а згодом почали записувати. Після смерті пророка Мухаммеда у 632 році спадкоємці його влади – халіфи – вирішили впорядкувати прижиттєві записи, а також проповіді, які побутували в усній формі, і укласти книгу, куди б увійшло все, що говорив пророк. Так з’явився Коран. У середині VII століття текст священної книги був канонізований1 і з тих пір не змінювався.

За сто років (до середини VIII ст.) іслам розповсюдився на величезні території: Іран, Афганістан, країни Середньої Азії і Закавказзя, Північно – Західну Індію, Північну Африку і майже весь Піренейський півострів у Європі. Підкорені неарабські народи прийняли іслам й активно долучилися до розбудови мусульманської культури, засвоївши арабську мову як мову науки та літератури і визнавши Коран священною “книгою книг”.

Канонізува́ти – у перекладі з грецької регулювати, узаконювати. Тут: визнання законом.

Побудова Корану

Коран – перший значний писемний твір арабською мовою. Початково – це запис промов пророка Мухаммеда, проголошених римованою прозою, часто настільки яскравою та образною, що вона сприймається як вірші. У Корані є також багато притч і повчальних порівнянь.

Канонізований текст Корану складається зі 114 розділів, які називаються су́рами (су́ра арабською означає кладка каменю у стіні – так сам пророкМухаммед називав завершені фрагменти своїх одкровень). Кожна сура має назву і, своєю чергою, поділяється на окремі вірші – ая́ти (ая́т арабською означає знамення, чудо). Кожен аят Корану для мусульман – це не просто вірш, а вірш, посланий Аллахом, бездоганний за формою і змістом настільки, що жодна буква, жодне слово в ньому не можуть бути замінені.

Незалежно від теми і часу створення, сури в Корані розташовані від більших за розміром до менших. Відповідно на початку книги розташовані найдовші сури, а в кінці – найкоротші. Із цього правила є лише кілька винятків, найпоказовіший із них – перша сура Корану під назвою “Аль-Фатіха” (арабською означає та, що відкриває Книгу).

“Аль-Фатіха” складається лише із семи аятів (друга сура – 286 аятів), і кожен мусульманин повинен знати її напам’ять з дитинства, тому що цю суру промовляють під час нама́зу – обов’язкової мусульманської молитви, яку здійснюють п’ять разів на добу:

1. В ім’я Аллаха всемилостивого, всемилосердого Бога.

2. Слава Аллахові, Господу всього сущого.

3. Всемилостивому, всемилосердому.

4. Володареві Судного дня!

5. Тобі ми поклоняємося й у Тебе благаємо допомоги!

6. Веди нас праведним шляхом:

7. Шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не тих, що прогнівили Тебе, і не тих, що заблукали. (Сура 1. Та, що відкриває Книгу)

Коран – великий за обсягом твір (у сучасних друкованих виданнях поза 500 сторінок), який за жанром є збіркою проповідей, притч, сказань, релігійних, правових і моральних норм, окремих висловлювань (клятв, закликів, благословень).

Релігійні та моральні приписи Корану

Мухаммед не вважається автором Корану, а лише пророком, який без змін передав слова Аллаха, тому текст Корану – це пряма мова самого Бога. Відповідно святість Корану для мусульман беззаперечна, і кожен його аят – це прямий припис Бога, який треба виконувати без обговорень. Найголовнішими приписами Корану є віра в Аллаха, у його посланців (пророків), у його ангелів, у його писання (тобто в сам Коран) і в Страшний суд.

Аллах, згідно з Кораном, – творець усього сущого (неба, землі, сонця, місяця, зірок, рослин, тварин, людей, ангелів тощо):

6. Чи не Ми сотворили землю рівною,

7. А гори високими?

8. І вас Ми сотворили парами,

9. А ваш сон сотворили заспокійливим,

10. І ніч сотворили покровом,

11. А день сотворили як час для того, щоб жити.

12. І над вами Ми сотворили сім міцних сфер.

13. І сотворили світило, яке яскраво палає.

14. І Ми спустили з дощових хмар щедрі зливи.

15. Водою Ми змусили прорости злаки та інше зілля

16. І буйні сади. (Сура 78. Вістка)

Згідно із задумом Аллаха, цей світ створено саме для людини. Натомість люди мають виконувати волю Аллаха і його настанови. Крім релігійних, Коран вимагає виконувати і моральні приписи. Головні з них – не вбивати, не красти, не зраджувати, платити добром за зло, стримувати гнів, пробачати, не бути гордовитими і хвалькуватими, не вживати вино. Є в Корані також багато приписів, що регулюють повсякденне життя мусульман.

Мусульманин, який не виконує приписів Корану, – грішник, і на нього чекає покарання. У Корані сказано, що кожну людину від дня народження і до смерті супроводжують два ангели. Вони записують у спеціальну книгу її вчинки, як добрі, так і погані, здійснені протягом життя. У день Страшного суду, коли мертві воскреснуть, усі вони постануть перед лицем Аллаха із цими книгами в руках, і Аллах оцінить їхні вчинки. Праведники потраплять у райські сади, а грішники – навіки в пекло, “у вогняну геєну”:

Дві сторінки з найдавнішого рукопису Корану (записаний не пізніше 645 року)

В ім’я Всемилостивого, Всемилосердного Бога.

1. Коли небо розколеться,

2. І коли зорі розсипляться,

3. І коли моря переповняться,

4. І коли могили спорожніють,

5. Тоді душа довідається, що вона чинила раніше і що робитиме згодом.

6. О людино! Що змусило тебе збунтуватися проти твого Господа прещедрого.

7. Який сотворив тебе, зробив тебе досконалим, зграбним,

8. Надавши тобі такої подоби, якої Він сам захотів?!

9. Так ні! Вони вважають Страшний суд вигадкою!

10. Але ж над вами є охоронці,

11. Шляхетні писарі1.

12. Вони знають усе, що ви чините…

13. Адже праведники, звичайно, перебуватимуть у блаженстві,

14. А нечестиві, воістину, перебуватимуть у пекельному вогні.

(Сура 82. Розколювання)

Щоб Божі настанови були почуті людьми, Аллах, за Кораном, постійно посилав до них своїх пророків. Таких пророків було тисячі (“кожному народу був свій посланець”). У Корані їх згадується 28, із них головні – Адам, Ной (арабською Нух), Авраам (Ібрахі́м), Мойсей (Муса́), Ісус (Іса́ таМухаммед).

Історична енциклопедія

Коран, а також укладена пізніше на його основі збірка законів під назвою шаріа́т дуже суворо регламентує життя мусульманин – всі їхні думки мають бути звернені до Аллаха.

До XIX століття за законами шаріату жили всі мусульманські країни. Державна і релігійна влада не розділялися, очільник держави вважався наступником пророка Мухаммеда, а його радниками були представники духівництва.

Освіту можна було здобути лише в релігійних навчальних закладах – початкових школах при мечетях і вищих школах медре́се (інших просто не було).

Освіченою вважалася лише та людина, яка бездоганно знала Коран і шаріат.

1 Ангели, що записують добрі й злі вчинки людей.

КОРАН

СУРА 92. НІЧ

В ім’я Всемилостивого, Всемилосердного Бога.

1. Клянуся ніччю, коли вона все покриває мороком,

2. Клянуся днем, коли він осяває все світлом,

3. І Тим, хто сотворив чоловіка і жінку, –

4. Воістину, у вас різні клопоти та турботи.

5. А щодо того, хто роздавав і дарував, то він і Бога боявся,

6. І шанував істину,

7. Ми поведемо його до щастя.

8. А щодо того, хто був скупий і збагачувався

9. І волів жити неправдою,

10. То Ми поведемо його до мук і страждань.

11. І не допоможе йому його багатство, коли він буде гибіти.

12. Воістину, нам належить вести людей праведним шляхом.

13. І нам належить життя майбутнє і теперішнє.

14. Тому я перестерігаю вас від страшного вогню.

15. В ньому горітиме тільки найбільший нечестивець,

16. Який вважав оманою наші знамення і відвернувся від них.

17. Але праведнику цей вогонь не загрожує –

18. Тому, хто жертвує своїм майном, щоб очиститися.

19. І ніхто ні за яку винагороду не відкупиться від Божої кари.

20. Аби тільки побачити обличчя Всевишнього Господа.

21. І він буде задоволений цим.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Що вам відомо про Кора́н та історію його виникнення?

2. Розкажіть про пророка Муха́ммеда та його роль у створенні цієї книги.

3. Якою є будова Корану? За яким принципом розташовані розділи?

4. Розкажіть про головні моральні засади ісламу.

5. Що, на вашу думку, є спільного в мусульманському і християнському віровченнях?

6. Сформулюйте моральні настанови, викладені у сурі 92 “Ніч”.

7. Порівняйте суру 78 “Вістка” з Корану і розділ 1 з Книги “Буття” Старого Заповіту. Знайдіть спільні мотиви.

8. Яку роль відіграє Коран у житті мусульман?

9. Який вплив Коран здійснив на літературу мусульманських країн?

10. Зробіть висновок про роль священних книг в історії людства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

КОРАН ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

крила критика