Какофонія
Какофонія (від грецьк. kakos – поганий та phone – звук, мова) – безладне, хаотичне нагромадження звуків, різновид дисонансу, доведений до абсурду. Використовувалася авангардистами, зокрема футуристами.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Какофонія
описать внешность друга на английском языке
Related posts:
- Абсурд Абсурд (лат. absurdus – безглуздий) – нісенітниця, безглуздя. Термін у цьому значенні вживається істориками літератури і критиками, які аналізують поведінку персонажів художніх творів з позицій правдоподібності (культурно-історична школа, реальна критика). Термінологічного статусу абсурд набуває у...
- Фоніка Фоніка (грецьк. phoneo – вимовляю, звучу) – звукова організація поетичного мовлення; віршові засоби, які надають ліричному Творові милозвучності, посилюють його емоційність та виразність. У широкому значенні Ф. – галузь літературознавства (віршознавства), яка висвітлює естетичну функцію...
- Жива газета Жива газета – читання з естради або імпровізованої сцени літературних творів: поезії, новел, гуморесок, фейлетонів, статей на актуальні теми тощо. Поширювалась у першій половині 20-х XX ст. “гартівцями”, авангардистами, “плужанами”та ін....
- Іншомовні слова Ми живемо в світі, який сформувався за багатовікову історію розвитку народів різних країн, культур, мов. Ми не можемо жити, не спілкуючись з іншими людьми. Кожний народ використовує те, що придумали інші. Якшо уважніше придивитись до...
- Консонанс Консонанс (лат. consonans – приголосний звук) – неточна, неповна рима, основана на збігові лише приголосних звуків, при цьому наголошені голосні дисонують:І пізнаєш уперту математику Пароксизмів захвату і журб… Товаришу, Друже, Братику – У кожного є...
- Драма абсурду Драма абсурду – сукупність явищ авангардистської драматургії в європейському театрі XX ст., узмістовлених філософією екзистенціалізму, в якій проблема абсурду буття – одна із центральних. Д. а. виникла після паризьких прем’єр п’єс Е. Іонеско “Голомоза співачка”...
- Голосні звуки української мови та їх вимова Голосні звуки утворюються за допомогою голосу: голосові зв’язки дрижать, а струмінь видихуваного повітря не зустрічає перешкод і не утворює шумів. В українській мові шість голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Залежно від того,...
- Логограф Логограф (грецьк. logos – слово та griphos – мережа) – різновид загадки або шаради, в якій певне слово набуває іншого значення внаслідок додавання або утинання складів чи звуків (лід – слід, місто – сто і...
- Звукова організація вірша. Як вона здійснюється? Працюючи над втіленням свого творчого задуму, поет не лише замислюється над тим, які дібрати слова, як їх поєднати, а й враховує їхнє звучання. Адже виразність мови – головна риса художньої творчості. Прозаїк здебільшого звертає увагу...
- ЗЕМЛЯНИЙ ДУХ Різновид-нечистої сили, покараної Богом і приреченої жити під землею. Такі духи можуть жорстоко помститися тому, хто порушить їхній спокій. Щоб уберегтися від них, треба, зокрема, вилити у викопану ямку чарку горілки, що має задобрити духів....
- Зарозуміла мова – Засоби словотворчого увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.1. Засоби словотворчого увиразнення мовлення 6.2.1.2. Зарозуміла мова Зарозуміла мова (рос. “заумь”, “заумный язык”) – це специфічний різновид індивідуальної словотворчості, що...
- Тарабарська мова Тарабарська мова (від рос. тарабарить – теревенити) – незрозуміла комусь мова; бурсацький, лірницький, єврейсько-купецький, злодійський жаргони. В Україні XVIII – початку XIX ст. Т. м. користувалися бурсаки. їхня мова створювалася на основі спеціальної перестановки (метатези)...
- Приголосні звуки української мови та їх вимова Творення приголосних звуків Приголосні звуки утворюються за допомогою шуму та голосу. Залежно від співвідношення шуму та голосу приголосні поділяються на: А) сонорні (переважає голос) [в], [м], [л], [н], [р], [й]; Б) шумні, які в свою...
- Ім’я Пушкінського Будинку… Блоку А. А Ім’я Пушкінського Будинку В Академії Наук! Звук зрозумілий і знайомий, Не порожній для серця звук! Це – дзенькоти льодоходу На торжествбнной ріці, Переклик пароплава З пароплавом удалечині. Це – древній Сфінкс, що дивиться Вслід повільній...
- Театр Ежена Йонеско І. Ежен Йонеско – один із представників “театру абсурду”. не мав на меті відтворювати дійсність. Твори цього драматурга схожі на головоломку, тому що ситуації, характери і діалоги його п’єс нагадують скоріше асоціації та образи сну,...
- Фонема Фонема (грецьк. phonema – звук, голос) – найменша неподільна звукова одиниця мови, що поєднує в собі різні диференціальні ознаки і служить для побудови та розрізнення морфем і слів. У мовленні реалізується у звуках, що називаються...
- Хіазм Хіазм (грецьк. chiаsmos – хрестоподібне розташування у вигляді грецької літери X) – вживаний у поезії мовностилістичний прийом, котрий полягає у переставленні головних членів речення (різновид інверсії) задля увиразнення віршованого мовлення:Кіптява свічка й ніж щербатий, Червінна...
- Арго Арго (франц. argot – жаргон) – І. Соціальний різновид мови, який характеризується вузькопрофесійною або своєрідно освоєною загальновживаною лексикою, що має елементи умовності, штучності і “таємничості”. А. існує на базі загальнонародної мови, зокрема її граматики, але...
- Реферат Реферат (лат. refero – повідомляю) – стислий письмовий або усний публічний виклад змісту однієї або кількох наукових праць, що стосуються певної проблеми чи літературного твору. Різновид Р. – автореферат – короткий виклад основних положень наукового...
- Афереза Афереза (грецьк. apheresa – букв.: позбавлення) – утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури. Яскравим прикладом застосування А. є поезія П. Тичини: Приїхало до матері да три сини,...
- Кумуляція Кумуляція – (лат. cumulatio – нагромадження, збирання) – стилістичний прийом, явлений багаторазовим повторенням певних елементів твору. К. поширена у фольклорі, де повторюються словесні формули – рефрени (пісні, казки тощо), а також у художній літературі (анафора,...
- Фонологія Фонологія (грецьк. phonos – звук, logos – слово) – розділ мовознавства, що вивчає фонеми, власне, мовні звуки як засіб побудови та розрізнення звукових оболонок морфем і слів, а також семасіологічну релевантність, функціональні особливості звуків, звукосполучень...
- Літота Літота (грецьк. litotes – простота, помірність) – троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє поменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Приклад Л. з вірша М. Вінграновського “Поїхали у Сквиру,...
- Абстракціонізм Абстракціонізм – одна з течій авангардистського мистецтва. Виникнувши на початку XX ст, (В. Кандинський, Наталія Гончарова, П. Пікассо, П. Мондріан, О. Архипенко, П. Клее та ін.), А. сягнув свого апогею у 50-ті. Філософсько-естетична основа А....
- Мезостих Мезостих (грецьк. meson – посередині та strichos – віршовий рядок) – вірш, у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення, розглядається як різновид акровірша. Досить рідкісна форма у новітній українській поезії, спостережена,...
- ІСТОРІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Історіографія літературна (від грец. ιστορία – розповідь про минуле і γράφω – пишу) – допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадження знань з основних літературознавчих дисциплін – теорії літератури, історії літератури й...
- ЗАРОЗУМІЛА МОВА Зарозуміла мова (рос. “заумь”, “заумный язык”) – це специфічний різновид індивідуальної словотворчості, що вбирає в себе слова і словотворчі звороти, які характеризуються ослабленістю або й повною відсутністю предметних значень, буквально – мова, що лежить за...
- Евфемізм Евфемізм (грецьк. euphemismos, від еu – добре maphemi – кажу) – благозвучне слово або вираз, вжите для заміни непристойних, небажаних чи заборонених. Має давнє міфологічне коріння, коли не дозволялося називати певний тотем; власне – різновид...
- Криптонім Криптонім (грецьк. kryptos – прихований, секретний та опута – ім’я) – літера чи літери, якими підписується автор під своїм твором, різновид псевдоніма. Приміром, “С.” – Стефаник Василь....
- ВИХОР Цей образ суттєво відрізняється від народних уявлень про вітер, що має подобу сердитого вусатого дідугана. Вихор – це різновид нечистого: вкритий шерстю чорний чоловік із крилами, великими нігтями та хвостом. Живота вихор не має, і...