ГУНДУЛИЧ, Іван

(1589 — 1638)

ГУНДУЛИЧ, Іван (Gundulic, Ivan — 09.01.1589, Дубровник — 08.12.1638, там само) — хорватський поет.

Один із найвидатніших представників дубровницької літератури, Іван Гундулич народився у Дубровнику в аристократичній родині. Батько — Фран Гундулич, відомий історик, зацікавив сина античністю, зокрема її літературою, а також сучасною поезією. Навчався Гундулич у дубровницькій гімназії, де особливо захопився творчістю Т. Тассо. З 1608 р. він — член Великої Ради Дубровника, займав ряд державних посад.

Літературні смаки Гундулича формувалися на античних взірцях, на кращих творах італійської лі-тератури, а також на сучасній йому вітчизняній ренесансній літературі.

У літературі ім’я Гундулича відоме з 1610 p., коли з’явилися його перші переклади творів Т. Тассо та інших італійських письменників. У цей самий період він виступив і як автор драм на античні сюжети: «Галатея», «Клеопатра», «Аріадна», «Адоніс» та ін. Драми здобули популярність і йшли на сцені театру в Дубровнику.

Після 1620 р. Гундулич пережив творчу кризу, яка була пов’язана з контрреформацією, з наступом католицизму в країнах Європи, в тому числі в Дубровнику. Гундулич у цей час створив релігійно-дидактичні твори «Покаянні псалми царя Давида» («Pjesni рокоте kralja Davida», 1621), віршовані «Сльози блудного сина» («Suze sina razmetnoga», 1622) та ін. Під впливом обставин письменник зрікся своїх драматичних творів і поезії як «гріховних».

Усе це суперечило тим гуманістичним ідеалам, на яких був вихований Гундулич. Свідченням перелому в настроях поета була його драма «Дубравка» («Dubravka»), поставлена на сцені в 1628 р. У ній Гундулич розвинув слов’янську проблематику, яка пізніше стала провідною в його творчості. Саме в цій драмі відобразилися волелюбні думки поета, його підтримка національно-визвольної боротьби, яку вели слов’янські народи проти чужоземного ярма. В алегоричній формі поет прославляє своє рідне місто, висловлює волю його громадян до свободи:

О красна, кохана, солодка свободо,

Ти дар, у якому всі блага народу,

В тобі була істина нашої слави,

Коштовна прикрасо старої Дубрави,

Ні срібло, ні злато, ні людські щедроти,

Не зможуть купить твої чисті красоти!

(Тут і далі пер. О. Шевченка)

Поет застерігає своїх земляків від захоплення розкішшю, таврує падіння моралі, пороки суспільства, які, на його думку, підривають, руйнують, розкладають традиції свободи, що віками формувались у Дубровнику.

Гундулич у своїй творчості порушував питання боротьби християнства і мусульманства. За його словами, перекладаючи «Визволений Єрусалим» Т. Тассо, він хотів розкрити цю тему «всьому нашому слов’янському народові». Ця боротьба надихнула поета на створення грандіозної епічної поеми «Осман» («Osman», 1621-1638), яка...

стала вершиною його творчості.

Традиції гуманістичної літератури, поєднавшись у поемі з елементами народнопоетичної творчості, стали естетичною основою твору, а ідеї патріотизму, національно-визвольної боротьби слов’янських народів проти османського ярма — його політичною платформою.

У поемі зображені реальні історичні події — в 1621 р. турецькі війська під керівництвом султана Османа II почали загарбницький похід проти Польщі. Під містом Хотином польські війська, до складу яких входили представники й інших слов’янських народів, відбили турецький напад. Такий історичний стрижень поеми.

Твір Гундулича багатоплановий, у ньому десятки дійових осіб (історичних і вигаданих), події переносяться з ратних полів під Хотином до Цареграду, з володінь молдавського воєводи до Греції і в слов’янські землі. Автор створив широке художнє полотно, де сучасність поєдналася з ретроспективним зображенням минулого, з думками про майбутнє.

Основна ідея, яку вклав у поему Гундулич, — заклик до боротьби слов’янських народів проти турецького ярма. Поет прославляє свободу, яка дасть народам мир, висловлює ідею слов’янської єдності. Ідеалізований образ рідного міста Дубровника став символом волі, незалежності:

За непослух цар сердитий

Незліченні кине лави,

Щоб Дубровник той скрутити,

Ввергнути в пожар кривавий.

Та Дубровник зі свободи

Сплавив силу й міць корони,

Гордий, непідкупний зроду,

Честі й слави він не ронить…

Так стоїть Дубровник вільний

Зі своїм прадавним троном,

Вірою й законом сильний,

Поміж Левом і Драконом…

Гундулич співчуває слов’янським народам, що стогнуть під ярмом чужоземного загарбника:

…Всі сусіди знемагають

У ярмі тяжкої долі —

Вольності вони не мають,

Що у тебе на престолі…

Слов’янський світ у поемі у всьому протистоїть світу турецькому, який поет змальовує жорстоким, підступним, темним. Водночас Гундулич бачить розклад феодального ладу у Туреччині і передбачає її падіння. Через антитурецьку спрямованість твір не міг бути надрукований за життя поета, він поширювався в рукописних списках і вийшов друком лише в 1826 р.

Поема позначена значним впливом народного фольклору, особливо там, де поет змальовує природу, створює образи простих людей:

…І дівчата й молодиці

Із сільськими парубками

Йдуть гуртом на вечорниці,

Закосичені квітками.

То в танку вони кружляють,

То ведуть солодкі співи,

То у різні ігри грають,

Всі щасливі та вродливі…

Художні вартості, епічна широта, глибоке проникнення у тогочасне життя слов’янських народів дають підстави віднести цей твір до найвищих досягнень не лише слов’янських літератур доби Відродження, а й до скарбниці світової літератури. Поема пройшла випробування часом, вона перекладена багатьма мовами народів світу.

Поемою «Осман» цікавився І. Франко, а тему битви використав О. Маковей в історичній повісті «Ярошенко». Українською мовою окремі твори Гундулича переклали О. Шевченко, В. Кордун.

За В. Моторним


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Загрузка...

ГУНДУЛИЧ, Іван