ГУБЕРНАТОР БЕЗЛЮДНОГО ОСТРОВА — НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ

ЦІКАВА НАУКА ПРО ЛІТЕРАТУРУ

НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ

ГУБЕРНАТОР БЕЗЛЮДНОГО ОСТРОВА

У 1676 році в містечку Ларго, у Шотландії, у родині черевичника Джона Селькірка народився син, якого назвали Олександром. Про це свідчить запис у церковній книзі, що зберігся і до нашого часу.

Хлопчик з дитинства мріяв про морські подорожі, пригоди, романтику піратських нападів. Коли Олександру виповнилося вісімнадцять років, він залишив батьківський дім і вирушив подорожувати морем. Плавання закінчилося для нього невдало: на судно напали французькі пірати. Молодого матроса взяли в полон і продали в рабство. Але йому вдалося втекти і найнятися на піратський корабель. З цього часу почалися пригоди і невдачі, які наполегливий юнак дивовижним чином долав, залишаючись цілим та неушкодженим. Додому Селькірк повернувся в розкішному одязі і з повним гаманцем.

Вдома не сиділося. Осіле життя здавалося нудним і одноманітним. Випадково юнак дізнався, що капітан Вільям Дамп’єр готується відплисти в Індію за золотом. Селькірк запропонував йому свої послуги і став боцманом на галері «Сенк Пор». У флотилію Дамп’єра, окрім галери «Сенк Пор», входив двадцятишестигарматний бриг «Сент-Джордж». Кораблі вийшли з гавані не одночасно і зустрілися лише біля берегів Ірландії. Ось тут і трапилась подія, яка відіграла в житті Олександра Селькірка дуже важливу роль.

Несподівано помер капітан Дамп’єр, і на його місце призначили жорстокого і свавільного Томаса Стредлінга. Під час плавання між капітаном і боцманом не раз виникали сутички. Упертий шотландець Селькірк не сподобався владолюбному капітанові. Дійшло до того, що у судовому журналі з’явився запис: «Олександр Селькірк списаний із судна «за власним бажанням». У шлюпку завантажили одяг і білизну, кремінну рушницю, фунт пороху, кулі і кресало, декілька фунтів тютюну, сокиру, ніж, казан, не забули навіть Біблію.

Олександр Селькірк залишився один на безлюдному острові Мас-а-Тьєрра, який входив до архіпелагу Хуан-Фернандес, що поблизу берегів Чилі. Це був той самий острів, який сьогодні має назву «Острів Робінзона Крузо».

Селькірк насправді опинився в становищі Робінзона. І він виявив у цій ситуації неабиякі винахідливість, вигадливість, терпіння і працездатність. Коли одяг його зносився, він із звичайного гвіздка змайстрував голку і пошив новий одяг із козячих шкур. Олександр збудував собі дві хатини з колод та листя і сам обладнав їх. Тобто він поводив себе точнісінько...

так, як справжній Робінзон.

Але це зараз ми кажемо «як Робінзон». А в той час так сказати ніхто не міг, оскільки ніякого Робінзона Крузо ще не існувало. Робінзон з’явився саме завдяки Олександрові Селькірку. Справді, історія, яку розповів Данієль Дефо, детально відтворює всі ті події, які трапилися з Олександром Селькірком.

Робінзон Крузо також у вісімнадцять років залишив батьківський дім, найнявся на корабель і відплив у відкрите море. Він також потрапив у полон до піратів, а коли звільнився — не заспокоївся і знову вирушив у нову подорож.

Робінзон, правда, опинився на безлюдному острові не «за власним бажанням», а через катастрофу. Всі його товариші загинули, тільки він один врятувався.

Робінзон, як і Селькірк, також сам збудував житло, змайстрував побутове приладдя. Він також шив собі одяг із козячих шкур.

Історія «моряка з Йорка Робінзона Крузо» майже повторила дивовижну історію Олександра Селькірка.

Насправді історія Робінзона неймовірна. Людина не може прожити усамітнено двадцять вісім років і при цьому не здичавіти. Наука підтверджує це з упевненістю.

То для чого ж Данієль Дефо ввів у роман неправдоподібні, немислимі, неймовірні обставини?

Виняткова ситуація, у якій опинився Робінзон, не тільки допомогла письменникові побачити приховану сутність багатьох речей і явищ, а й примусила самого Робінзона виявити ті несподівані резерви своєї вдачі, які він не міг реалізувати у звичайному житті. Герой виявив неабияку силу духу.

Історія Робінзона була б більш реальною і правдивою, якби вона закінчилася так, як історія Селькірка (боцман здичавів). Але Дефо створив свій роман не для того, щоб показати можливості однієї, окремо взятої людини. Його цікавила Людина з великої літери. Він хотів осягнути поступ усього людства.

Так, окрема людина могла відступити у важкій боротьбі з дикою природою. Але людство цю боротьбу витримало. Людство перемогло, як переміг Робінзон.

За книгою Станіслава Рассадіна і Бенедикта Сарнова

«Рассказы о литературе»

Запитання й завдання

1. Хто став прототипом головного героя роману Данієля Дефо «Робінзон Крузо»? Використовуючи матеріали статті, перекажіть історію Олександра Селькірка.

2. Чи подібні історії Селькірка і Робінзона Крузо? Аргументуйте свою відповідь.

3. З якою метою автор уводить у роман неймовірні обставини?

4. Як ви розумієте зміст твердження: «Окрема людина могла відступити у важкій боротьбі з дикою природою. Але людство цю боротьбу витримало. Людство перемогло, як переміг Робінзон»?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Загрузка...

ГУБЕРНАТОР БЕЗЛЮДНОГО ОСТРОВА — НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ