Гробниця Потоцької – ІЗ “КРИМСЬКИХ СОНЕТІВ” – АДАМ МІЦКЕВИЧ


Зів’яла ти в краю, заквітчанім весною,

Трояндо молода, бо линули в імлі

Від тебе юні дні, злотисті мотилі,

І спогадів черву лишали за собою.

Чому так світяться громадою ясною

Зірки, до польської обернені землі?

Чи то не погляд твій, в печалі, у жалі,

Сліди повипікав огненною сльозою?

О полько! Як і ти, я вмру на чужині;

Хай приязна рука мене хоч поховає!

Тут мандрівці ведуть розмови негучні,

І вчую я слова, що чув у ріднім краї;

Поет, складаючи тобі на честь пісні,

Побачить гроб і мій – для мене заспіває.

Переклав М. Рильський



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Гробниця Потоцької – ІЗ “КРИМСЬКИХ СОНЕТІВ” – АДАМ МІЦКЕВИЧ
веймарський класицизм