ГОСТИНИ В ДІДУСЯ КРИЛОВА – Іван Крилов (1769-1844). “Вовк і Ягня”

Уроки зарубіжної літератури 6 клас

Урок 22

ГОСТИНИ В ДІДУСЯ КРИЛОВА

Тема: Іван Крилов (1769-1844). “Вовк і Ягня”.

Хто соромиться визнавати хиби свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.

Григорій Сковорода

Сміхом виправляють мораль.

О. Бальзак

Геть байку роздягли, клятущі, догола,

Тоді побачили, що Правда то була.

І. Красіцький

Мета: зацікавити учнів особистістю і творчістю видатного російського байкаря Івана Крилова; розкрити афористичний зміст байки “Вовк і Ягня”; поглиблювати знання учнів про “крилаті вислови” та про використання того самого сюжету різними авторами (на прикладі байки “Вовк і Ягня”); удосконалювати навички виразного читання байок, уміння аналізувати та порівнювати художні твори; розвивати творчі здібності школярів, логічне та образне мислення; спонукати до висловлення особистого ставлення до проблем, розкритих у байках, та вміння обгрунтовувати свої погляди прикладами і цитатами з тексту; прищеплювати морально-етичні норми поведінки.

Обладнання та матеріали: портрет І. Крилова роботи К. П. Брюллова, фото пам’ятника байкарю в Санкт-Петербурзі, виставка його творів, ілюстрації до байок.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя.

Кто не слыхал его живого слова?

Кто в жизни

с ним не встретился своей?

Бессмертные творения Крылова

Мы с каждым годом любим все сильней.

Со школьной парты с ними мы сживались,

В те дни букварь постигшие едва,

И в памяти навеки оставались

Крылатые крыловские слова.

Сокровищница мудрости народной

В них людям открывалась до конца,

И голос их прямой и благородный

К добру и правде призывал сердца.

Всё знал и видел ум певца пытливый,

Всего сильней желая одного,

Чтоб жили жизнью вольной и счастливой

Народ его и Родина его.

(М. Ісаковський)

2. Оголошення теми уроку.

3. Звернення до виставки творів I. Крилова та ілюстрацій до його байок.

4. Робота з фото пам’ятника Крилову в Санкт-Петербурзі.

Здавна видатного російського байкаря XIX століття називають “дідусем Криловим”. Його образ увічнений пам’ятником у Літньому саду в Санкт-Петербурзі, де завжди людно.

– Придивіться до пам’ятника: що незвичного ви помітили? (Крилов сидить у кріслі в оточенні героїв своїх байок – тварин, птахів ).

– Як ви гадаєте, що хотів передати скульптор, зобразивши байкаря таким чином?

5. Звернення до портрету байкаря роботи К. П. Брюллова.

– Яким постає перед нами Крилов?

– Що виражає його погляд, зовнішній вигляд, поза?

– Що, на вашу думку, вдалося передати художнику в портреті байкаря?

6. Повідомлення учнів про життя і творчість I. A. Крилова.

Народився Іван Андрійович Крилов 2(13) лютого 1769 року в Москві у сім’ї армійського офіцера. Батько рано помер, залишивши у спадок лише скриню з книжками. Матір була хоч і не освіченою, проте дуже розумною від природи жінкою. У дитинстві у Івана Андрійовича виявилися прекрасні здібності до математики, до того ж він мав гарну пам’ять.

Родина потерпала від нестатків, і тому десятирічний Іван Крилов змушений був працювати на дрібній посаді у суді. Звісно, коштів на отримання гарної освіти бракувало, тому хлопчикові доводилося здобувати знання самотужки.

Коли майбутньому письменникові виповнилося майже п’ятнадцять років, сім’я переїжджає до Санкт-Петербурга, де матір сподівалася на отримання пенсії за 27-літню службу свого чоловіка. І тут Крилову доводилося заробляти на життя переписуванням листів та клопотань солдатів. Але у вільний час він багато займався музикою (за свідченнями сучасників, чудово грав на скрипці). Саме у цей час він почав писати. Перші його літературні спроби – драматичні твори – не мали успіху, а от вірші були надруковані у журналі “Лекарство от скуки и забот”. Слава на нього чекала ще далеко попереду…

Коли Крилову виповнилося вісімнадцять, він спробував себе в журналістиці і почав видавати журнал “Почта духов”. Проте це тривало недовго – часопис заборонила влада… Та ж доля чекала і на наступні журнали.

Перші байки Крилова були надруковані 1788 року в журналі “Утренние часы”, але вони не привернули уваги читачів.

Роки поневірянь та мандрів… Ярославль, Нижній Новгород, Тула, Тамбов, Саратов, Рига…

І тільки 1806 року ім’я Крилова вкрилося славою. Тоді у січневому випуску “Московского зрителя” з’явився його переклад байок Лафонтена. З цього часу доля митця – байкарство. Одне за одним виходять окремі видання його байок (за два роки – 1808-1809 – їх було 40!). 1811 року вийшли у світ “Нові байки Івана Крилова”, і держава тепер опікувалась митцем. Крилова обирають членом Російської академії, а у січні 1812 року він обіймає посаду помічника бібліотекаря Імператорської публічної бібліотеки. Тут він прослужив понад 30 років.

Останні роки життя Івана Крилова позначені проблемами із здоров’ям. Перед самою смертю письменник розпорядився, щоб усім бажаючим і тим, хто його пам’ятав, подарували по екземпляру його нового видання з надписом “Приношение. На память об Иване Андреевиче по его желанию”…

7. Робота з епіграфами.

8. Виразне читання учнями байок Крилова.

9. Поглиблення поняття про “крилаті вислови” (на прикладах байок Крилова).

V “Да только воз и ныне там” (“Лебідь, Щука і Рак” );

V “Иного так же мы боимся, Поколь к нему не приглядимся” ( “Лев і Лисиця” );

V “Вперёд чужой беде не смейся, Голубок” (“Чиж і Голуб”);

V “Великий человек лишь громок на делах” (“Дві бочки” );

“А вы, друзья, как ни садитесь, Все в музыканты не годитесь” ( “Квартет” );

“Когда боится трус кого, То думает, что на того Весь свет глядит его глазами” (“Миша та Щур” );

V “За что же, не боясь греха, Кукушка хвалит Петуха? За то, что хвалит он Кукушку” (“Зозуля та Півень” ) тощо.

Методичний коментар. Варто актуалізувати знання учнів на понятті “крилаті вислови”. Школярі наведуть приклади з давньогрецької міфології. Учитель з акцентує увагу на тому, що короткі, влучні вислови називають афоризмами. Вони можуть мати як фольклорне, так і літературне походження: письменник вперше використовує їх у своїй творчості, згодом ці вислови широко вживаються у мові.

Ефективними можуть стати такі види навчальної діяльності:

– Літературний диктант (за наведеним афоризмом назвати байку).

– Робота в групах (учні опрацьовують тексти байок і знаходять афоризми).

Цікавим для учнів може стати пантомімне інсценування байки. Творчі групи (3-4 чол. – залежно від кількості дійових осіб у байці) отримують повний текст твору. Завдання полягає в ілюструванні без слів (інсценуванні) оповідної частини байки так, щоб була зрозумілою оголошена на початку мораль. Завдання інших груп – “розшифрувати” дію та вгадати байку.

10. Виразне читання байки “Вовк і Ягня” (в оригіналі та перекладі М. Терещенка).

11. Робота з текстом байки.

Методичний коментар. Залежно від рівня підготовленості учнів учитель може обрати роботу з оригіналом або ж з перекладом. У цьому випадку наводиться приклад роботи з оригіналом.

– Визначте за текстом, де і коли відбувається дія? (“…в жаркий день… к ручью” ).

– Із якою метою кожен з героїв опиняється біля струмка? (Ягня: “зашел к ручью напиться”; Вовк: “голодный рыскал”, “на добычу стремится” ).

– Знайдіть у тексті, як звертається Вовк до Ягняти? (“наглец”, “нечистым рылом”, “негодный”, “щенок”). Які почуття виражені у цих звертаннях?

– А як називає Ягня Вовка? (“светлейший Волк”, “от Светлости” ). Про що свідчать ці звертання?

– Як поводяться герої? Зверніть увагу на те, в якій особі звертаються один до одного герої. Про що це свідчить?

– Складіть цитатний ланцюжок звинувачень Вовка? (“как смеешь ты…чистое мутить питье мое” -“поэтому я лгу” – “слыхана ль такая дерзость” -“в запрошлом лете… нагрубил” – “вы все мне зла хотите, и если можете, то мне всегда вредите” – “устал я слушать” – “ты. виноват уж тем, что хочется мне кушать” ). Чи справедливі ці нападки хижака?

– А як Ягня відповідає на ці звинувачення? ( “осмелюсь я до – несть” – “гневаться напрасно он изволит” – “помилуй, мне еще и от роду нет года” – “нет братьев у меня” – “ах, я чем виноват?” ).

– Чи дослухається Вовк до виправдань Ягняти? Доведіть свою думку.

– Знайдіть у тексті та прокоментуйте момент, коли Вовк втрачає терпіння.

– Зачитайте мораль байки. Як ви її зрозуміли?

– Визначте ставлення автора до героїв.

– Які риси людського характеру втілено в образах Вовка та Ягня?

12. Порівняння оригіналу з перекладом байки.

13. Робота в групах. Порівняння байки “Вовк і Ягня” у викладі різних авторів.

Завдання:

1. У чому схожі байки про Вовка та Ягня у викладі Езопа, Федра, Бабрія, Л. Глібова та І. Крилова?

2. Кому, на вашу думку, вдалося найяскравіше передати мораль байки? Відповідь обгрунтуйте.

3. Якими рисами наділяють персонажів байкарі?

4. Подумайте, чому впродовж тисячоліть до цього сюжету звертаються різні письменники.

Федр

ВОВК ТА ЯГНЯ

Ягня і Вовк до річки підійшли колись

Напитися води. Вовк, звісно, вище став,

Ягня за течією нижче. А проте,

Знайшов до сварки душогубець зачіпку.

“Ти що, – озвався, – каламутиш воду тут,

Де я звик пити?” Злякане Ягня на те:

“Цього не може бути, бо вода тече

Від тебе, Вовче, у моєму напрямку!”

Слова правдиві Сірого розсердили:

“А хто ж півроку тому ображав мене?”

Ягня: “Тоді я ще й не народилося!”

“Не ти – твій батько, отже, досолив мені!” –

Нарешті мовив Вовк і розідрав Ягня.

Написано цю байку про людей, які

Облудою невинних прагнуть знищити.

Бабрій

ВОВК І ЯГНЯ

Ягня, що від свого відстало стада,

Побачив Вовк, але не кинувся на нього,

А благовидний привід став шукать:

“Це ти рік тому лаяв мене грубо?” –

“О, ні, я лише цього літа народився”. –

“Але ж траву в моєму лузі пощипав?” –

“О, ні, я ще малий, трави не вмію їсти”. –

“А воду ти з мого струмка не пив?” –

“Та ні, я тільки материнське вим’я ссу”.

Тут Вовк без зайвих слів його схопив у зуби:

“Не буду ж я лишатися голодним

Тому, що ти невинний, бач, ні в чім!”

(Переклад А. Лісовського)

Леонід Глібов

ВОВК ТА ЯГНЯ

На світі вже давно ведеться,

Що нижчий перед вищим гнеться,

А більший меншого кусає та ще й б’є –

Затим що сила є…

Примір не довго б показати,

Та – цур йому! Нащо чіпать?..

А щоб кінці як-небудь поховать,

Я хочу байку розказати.

Улітку, саме серед дня,

Пустуючи, дурне Ягня

Само забилося до річки –

Напитися водички.

От чи пило, чи ні – лядить:

Аж суне Вовк – такий страшенний

Та здоровенний!

Та так прямісінько й біжить

До бідного Ягняти.

Ягняті нікуди тікати;

Стоїть, сердешне, та дрижить…

А Вовк, неначе комісар, кричить

(Він, щоб присікаться, знайшов причину):

– – Нащо се ти, собачий сину,

– Тут каламутиш берег мій

– Та квапиш ніс поганий свій

– У чистую оцюю воду?

Та я тобі за сюю шкоду

Ти знаєш, що зроблю?..

Як муху, задавлю!

– – Ні, паночку, – Ягня йому мовляє, –

– Водиці я не сколотив,

Бо ще й не пив;

А хоч би й пив, то шкоди в тім немає,

Бо я стою зовсім не там,

Де треба пити вам,

Та ще й вода од вас сюди збігає…

– – Так себто я брешу? – тут Вовк йому гукнув. –

– Чи бач! Ще і базікать стало…

Такого ще поганця не бувало!..

Здається, ти й позаторік тут був

Та капості мені робив… Стривай же!

Ти думаєш, що я забув?

– – Помилуйте! – йому Ягнятко каже, –

– На світі я ще й году не прожив.

– – Так брат твій був.

– – Нема братів.

– – Так, може, батько,

– Коли не дядько…

Або ж хто-небудь з ваших був…

Хіба не знаю я, не чув,

Що ви усі мене б і з’їли,

Якби вловили?

Собаки й вівчарі твої,

Усі ви – вороги мої:

Од вас мені життя немає…

Ще мало я терпів?

– – Так чим же я вам досадив? –

– Ягнятко, плачучи, питає.

– – Цить, капосне! Либонь, не знає…

– Ще й огризається, щеня!

Що ти за птиця?! Ти – Ягня!

Як сміло ти мене питати?

Вовк, може, їсти захотів!..

Не вам про теє, дурням, знати! –

І – Вовк Ягнятко задавив…

Нащо йому про теє знати,

Що, може, плаче бідна мати

Та побивається, як рибонька об лід:

Він Вовк, він пан… йому не слід…

14. Підведення підсумків уроку.

15. Домашнє завдання.

1. Вивчити напам’ять байку Крилова, підготуватись до її виразного читання або інсценування.

2. Творче завдання: намалювати ілюстрацію до байки.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ГОСТИНИ В ДІДУСЯ КРИЛОВА – Іван Крилов (1769-1844). “Вовк і Ягня”

якою має бути справжня людина