Героїчне минуле українського народу у творчості Тараса Шевченка


Ще в ранньому дитинстві Тарас Шевченко захоплювався славним і героїчним минулим українського народу. Із розповідей старого діда Івана оживали в уяві хлопчика мужні лицарі-козаки, їхні далекі походи на ворога. Усе почуте назавжди закарбовувалося в його пам’яті.
Минули роки. Коли поет навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, у нього виник задум створити ілюстрований альбом “Живописна Україна”, який розповів би про різні події української історії. Серед малюнків Шевченка бачимо сцени, що збуджували почуття національної гордості (“Дари Богданові і українському народові”), викликали думки про найтяжчі жертви, що їх поніс український народ під час боротьби з ворогами (“Кара смерті над Іваном Підковою”, “Петро Полуботок у Петербурзі”, “Семен Палій у Сибіру”), а також відображено кару за національну зраду (“Сава Чалий”).
Але не тільки з допомогою пензля прагнув славетний Кобзар розповісти про минувшину. Ніхто з поетів не оспівав “козацьку славу” так натхненно, як Тарас Шевченко. Це ми бачимо в таких віршах і поемах, як “Тарасова ніч”, “Хустина”, “Холодний Яр”, “Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле?”. Запорозька вольниця, мужність приваблювали поета, і саме їх він оспівував у своїй поезії:
Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати.


“Іван Підкова”
Устами старого кобзаря розповідає Шевченко в поемі “Тарасова ніч” про боротьбу проти національного гніту. Відтворюючи події минулого, Шевченко називає гетьманів, які очолювали повстання народу і боролися за волю: Тря-сило, Наливайко, Павлюк. Українська минувшина протиставляється тяжкому сучасному становищу народу:
Було колись – панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!
Славно жило козацтво: вміло і “мед-горілку пити”, і рідний край боронити, “і з турецької неволі братів визволяти”. Такий героїчний похід козацтва на турецькі землі показав Тарас Шевченко в поемі “Гамалія”. Гамалія – узагальнений образ козацького ватажка. Він завжди серед запорожців, завжди там, де найбільш потрібний. У Скутарі – передмісті Стамбула – він у самому пеклі бою. Під час повернення пливе останнім: “Позад завзятий Гамалія. Орел орлят мов стереже”. Безмежна відвага, сміливість запорожців відображена Шевченком у яскравих і сильних образах:
Неначе птахи чорні в гаї,
Козацтво сміливо літає.
Ніхто на світі не втече!
Вогонь запеклих не пече.
Про те, що тема козацтва надихала великого Кобзаря на творчість, свідчить і поема “Іван Підкова”. Підкова – історична особа, запорожець, який очолив боротьбу молдавського народу проти турецько-татарських полчищ. Саме в цьому творі Шевченко ідеалізує минуле, висловлює тугу за тим, що “було колись добре жити на тій Україні”.
Воскрешаючи минуле, Кобзар ставить перед собою мету з допомогою слова і пензля надихнути народ на нову боротьбу за національне визволення. У нього викликає обурення байдужість і пасивність народу, який покірно несе тяжке ярмо:
А онуки! їм байдуже –
Панам жито сіють.
Неодноразово Шевченко у своїх поезіях говорить про те, що вся українська земля вкрита могилами. Саме там, вважає поет, захована стара дідівська слава. Ніколи в народі не вмре пам’ять про славні бої за волю:
Слава не поляже.
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Героїчне минуле українського народу у творчості Тараса Шевченка
дитячі образи в діккенса