Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка


Тарас Шевченко – геніальний український поет, художник, мислитель, ідеї якого одухотворюють і кличуть до свободи. Він любив свй народ, оспівував його мудрість, працьовитість, щире серце, боровся за його волю. Тому і став національним пророком, українським Мойсеєм, що вивів свою націю з рабства і просвітив їй шлях до незалежності.
Однією з головних тем творчості Шевченка усіх періодів була героїчна історія України. Твори поета на історичну тематику різноманітні за своїм змістом. Частина їх присвячена конкретним подіям минулого, в них діють історичні постаті (“Іржавець”,”У неділю святую…”, “Чернець”, “Заступила чорна хмара”) Інші мають побутовий характер (“Швачка”, “Хустина”, “У тієї Катерини”) Окрему групу становлять поеми, дія яких відбувається у 18 столітті (“Сотник”, “Титарівна”).
У минулому України Шевченка передусім приваблювала героїчна боротьба українського народу проти польськогої шляхти, турецьких і московських поневолювачів Центром відсічі чужих нападників була Запоріжська Січ – славна козацька республіка, що являла собою дивовижне явище лицарів-селян, хоробрих січовиків.
В історичних творах Шевченка оспівуються образи хоробрих народних месників: Симона Палія, Северина Наливайка, Микикти Швачки. Звертаючись до минулого України, Кобзар возвеличує боротьбу за свободу,

пробуджує національну свідомість і спонукає поневолений народ піднятися з колін. Саме у поемі “Іван Підкова” (1839р) Шевченко показав, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Підкова, і зараз напевно є, бо дух народу не знищений.
Як чудово він змальовує у поемі боротьбу козаків проти турецько-татарських загарбників. Ці походи підносили гордість народу за героїчне минуле, будили і будуть будити патріотичні почуття
Перший історичний твір “Іржавець” Шевченко написав у 1847 році на засланні. У ній розповідається про події, після війни шведів з Росією у 1708-1709 років, поразку шведів під Полтавою, відхід гетьмана Мазепи і кошового отамана Запорізької Січі Кості Гордієнка в Туреччину. Після епічної розповіді про ці події йде монолог, звернений до України, в якому з болем говорить поет про її долю:
Мій краю прекрасний, розкішний, багатий!
Хто тебе не мучив?..
І все то те лихо, все, кажуть, од Бога!
Чи вже ж йому любо людей мордувать?
А надто сердешну мою Україну.
Що вона зробила? За що вона гине?
За що її діти в кайданах мовчать?
Вся поема пройнята щирим уболіванням за долю українського народу.
Глибокий талант Шевченка розкривається в найбільшому поетичному творі – історико-героїчній поемі “Гайдамаки”, в основу якої лягли події повстання 1768 року, відоме під назвою Коліївщина. На широкому історичному тлі показана боротьба українського народу проти польської шляхти. Головний герой поеми – безсмертний, непереможний народ. І у цьому творі теж ми басимо, як Кобзар, звеличує рух та його героїв-лицарів коліївщини. Оспівав високі якості нашого народу, тут проголошено заклик до боротьби, проти самодержавства і віра у здобуття волі.
Шевченко вірив, що “Козацька слава не поляже”. Цього і доманався у своїй творчості невмирущий Кобзар.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
Ось де, люде, наша Слава,
Слава України!!!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка
чи важко бути білою вороною