ГЕРБЕРТ УЕЛЛС

ГЕРБЕРТ УЕЛЛС

(1866-1946)

Англійський письменник Герберт Уельс – один із засновників сучасної фантастики – фантастики наукової, насиченої соціальною проблематикою, фантастики філософської, гуманної.

З дитинства Герберт захоплювався літературою доби Просвітництва, вірячи у всепереможну силу людського розуму. Згодом він навчався за фахом природознавство та фізіологія у професора Томаса Хакслі, учня Чарльза Дарвіна. І хоча вченого – біолога з нього не вийшло, проте ці заняття допомогли йому сформуватися як мислителю, що прагнув побачити й осягнути єдину картину світу, систему людського суспільства, усвідомити становище людини в цій системі. Герберт Уельс був одним з перших письменників, хто повірив у науку, оцінив її силу й перспективність.

Шлях до кращого майбуття він вбачав у розквіті й безмежному розвитку науки, створенні якісно нового прошарку інтелігенції, людей розумової праці, що мало б, у свою чергу, значно підвищити рівень суспільної моралі й привести до перебудови суспільства. Звідси зрозуміло, якого значення надавав Уельс науці, її ролі в розвитку суспільства. При цьому він добре усвідомлював, що не тільки наука здатна ощасливити людство. Для цього необхідні ще й інші чинники, в яких наука виступає і як сума знань, що здатні розширити й збагатити світосприймання людини. Отже, двоїсте ставлення до науки – як до сили,

здатної допомогти людині максимально скористатися природними резервами і водночас як до фактора, що визначає певний моральний рівень людини,- ось стрижнева лінія світогляду.

Певний час Уельс працював учителем, однак уже з юнацьких років він робить спроби писати: сам видає гумористичний журнал, а з 1895 року стає професійним літератором. За своє досить довге життя Уельс опублікував 110 книжок і близько 500 статей. Уже перший роман “Машина часу” приніс йому славу.

Героя цього твору Мандрівника у Часі доля закинула в майбутнє. Світ, що постає перед ним, приголомшує його: змінилася природа, змінилися люди і звичаї, наче він потрапив зовсім на іншу планету. Земля заселена щасливими, бездіяльними, безпомічними елоями і похмурими, здичавілими морлоками, що живуть, працюючи на машинах, під землею і тільки вночі виходять полювати на елоїв. Саме до такого стану, на думку Уельса, може призвести землян розподіл праці на розумову й фізичну.

Наступний роман “Острів доктора Моро” (1896) сам Уельс назвав “теологічним гротеском”. Його герой – талановитий учений і жорстока людина – винаходить засіб, завдяки якому він перетворює тварин на недолюдів. Лабораторія, де Моро переформовував тваринні організми, стала справжньою катівнею. Страждання пацієнтів мало хвилювали вченого. І саме перетворення щастя їм не принесло… У романі поставлені філософські проблеми, відповіді на які людство шукає ще й досі. Чи має право вчений на перетворення, що здійснюються ціною неймовірних страждань? І взагалі, де та межа, що відділяє людину від тварини? Від інших створінь природи?

У романі “Невидимець” (1897) також змальовано життя і пригоди вченого, якому вдалося винайти речовину, що робить людину невидимою. Але на відміну від відлюдника доктора Моро він хизується своєю незвичайністю, з презирством ставиться до пересічної людини, до суспільства загалом. Найголовніше для нього – встановити завдяки власному відкриттю одноосібне напування над світом, перетворити людей на своїх рабів. Озброєний великими знаннями й геніальним відкриттям, він стає страшним і жорстоким. Саме антигуманність вченого і призводить його до загибелі. Разом з ним зникає і його велике відкриття – нікчема-корчмар старанно переховує від людей рукописи небіжчика, плекаючи божевільну мрію розкрити їх таємницю.

Роман “Війна світів” побачив світ 1898 року. Марсіяни, які напали на Землю й почали винищувати життя на ній, зовсім не схожі на людей. Вони постають непереможними, володіють чудовим технічним обладнанням, мають високий інтелект. Земляни виявляються нездатними перемогти марсіян і відновити нормальне життя на землі. Марсіяни гинуть через свою досконалість від численних земних мікробів і бацил, незнаних у стерильній атмосфері Марса. Головний герой твору, вчений, вважає вірогідним, що марсіяни походять від істот, подібних до людей, в яких, проте, мозок і руки поступово розвиваються за рахунок інших органів. Дисгармонійність розвитку саме й породила жорстокість створінь, позбавлених серця, почуттів… Суцільна урбанізація відриває людей від коріння, поляризує суспільство, зовнішній блиск розкоші робить невидимими убозтво і злидні.

Ця ідея – головна у наступному романі “Коли сплячий прокинеться” (1899). Уельс знову змальовує тут уявне майбутнє, коли на землі щезли села, жива природа, і люди мешкають виключно в містах.

Серія фантастичних творів письменника завершується романом “Перші люди на Місяці” (1901). Щоправда, американські астронавти, потрапивши на Місяць, не знайшли там селенітів, проте Уельса вони, напевно, й мало цікавили. Його мешканці Місяця знову ж таки ведуть своє походження від землян, чия подоба змінена протягом багатьох століть іншого способу життя.

Герберт Уельс писав і побутові романи в дусі тогочасної західноєвропейської літератури з її поглибленим інтересом до образу звичайної людини. Але найбільшу цінність, безперечно, становлять сьогодні його науково-фантастичні твори. І серед сучасних читачів чимало шанувальників Уельса. Траплялися і курйози. Так, коли в Америці в 30-ті роки була здійснена радіопостановка “Війни світів”, більшість слухачів сприйняла її як трагічне повідомлення про справжній напад на Землю прибульців з інших світів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ГЕРБЕРТ УЕЛЛС

пісня про гайавату