Гейне в еміграції – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – НІМЕЦЬКИЙ ПОЕТ-РОМАНТИК

РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ

§ 4. ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – НІМЕЦЬКИЙ ПОЕТ-РОМАНТИК

Гейне в еміграції

У травні 1831 року, захоплений подіями липневої революції у Франції, Гейне виїхав із Німеччини, і, як виявилось, назавжди. Ще в юностіГейне цікавився французькою культурою. Тепер він мав змогу стати своєрідним посередником між двома культурами: французькою й німецькою. У німецькі газети Гейне писав про політичні події у Франції, про явища культурного життя. Французьких читачів він знайомив із літературою та філософією своєї батьківщини.

У Парижі Гейне надовго відійшов від ліричної творчості, переключившись на публіцистку й журналістику. Його хвилюють політичні перебудови суспільного життя у Франції й Німеччині. Він уважно стежить за змінами, які відбувалися у Франції після липневої революції 1830 року. Про падіння династії Бурбонів, про боротьбу в парламенті і на барикадах Гейне розповідав своїм співвітчизникам.

На початку 40-х років Гейне повернувся до поетичної творчості. У 1844 році вийшла збірка “Нові поезії”, яка складалася з кількох циклів на різні теми. Перші цикли “Нова весна” та “Різне” присвячені коханню, але це почуття автор позбавляє того трагічного звучання, яке було властиве віршам “Книги пісень”. Тепер воно розглядається як почуття, що розкріпачує душу й тіло людини. До певної міри це був виклик поета моралі

того часу. Поезії на політичні теми автор об’єднав у цикл “Сучасні вірші”, який є заключним у збірці. Гейне виступає в них переважно як політичний сатирик або декларує свої політичні погляди. Крім ліричних віршів, у перше видання цієї збірки увійшли поеми “Атта Троль” і “Німеччина. Зимова казка”.

Поштовх для написання поеми “Німеччина. Зимова казка” дала подорож на батьківщину, яку поет здійснив восени 1843 року. Написана вона була на початку 1844 року. Свою реальну подорож до Гамбурга Гейне здійснив морем, а повертався у Францію суходолом через міста й землі Німеччини. У поемі автор відтворює зворотну подорож, але в іншому напрямі: не від Гамбурга до франко-прусського кордону, а навпаки – від кордону до Гамбурга. Такий маршрут більше відповідав авторському задуму.

Сам автор визначив жанр свого твору як “гумористичний мандрівний епос”. Образ батьківщини поет подає у чітких просторових і часових вимірах. Простір поеми – Німеччина, кожна нова глава – нове місце, водночас конкретне й умовне. Час поет подає у трьох вимірах, які постійно змінюють один одного. У центрі уваги автора – сучасність, але на рівних правах існує і недавнє минуле – наполеонівська епоха – і давнина, яка постає в міфах та легендах.

Автор вирушає в подорож із “нової Франції” до “старої Німеччини”. Він постійно співвідносить дві країни, іноді будуючи на контрастах цілі глави. Ця поема не тільки сатирична, але й лірична, бо вона відбиває суперечливі почуття автора від зустрічі з батьківщиною. Гейне змальовує і минуле батьківщини, але обирає такі епізоди, які, на його думку, стали вирішальними у формуванні світогляду пересічного німця. Він використовує міфи, пророцтва, легенди, символи, алегорії, сни, видіння і з їх допомогою охоплює різни сфери життя Німеччини, що було б неможливо зробити при реалістичному описі подорожі.

Наприкінці 40-х – на початку 50-х років у світогляді Гейне вдруге відбувся перелом. Передусім цей перелом був викликаний тяжкою хворобою, паралічем верхньої частини тіла, що вразила поета влітку 1845 року, а через три роки була вражена й нижня частина. Майже на десять років він зліг, за його власним висловом, у “матрацну могилу”. Паралізований і майже зовсім сліпий, Гейне продовжував творити. Довідавшись про поразку революції 1848 року, він створив кілька сатиричних віршів, в яких знущався над зляканими революційними подіями німецькими обивателями. Але в листі до друзів Гейне зізнавався, що новини, які приходять із батьківщини, “поглиблюють мої страждання”.

У цей складний для нього час Гейне повернувся до поезії. Вірші його набувають глибокого драматичного змісту, трагедійного забарвлення. Узбірці “Романсеро”, яка передусім характеризує цей період, поет звернувся до минулого, дав своєрідний поетичний огляд історії людства й підбив невтішний підсумок цього огляду: в минулому і в сучасності перемагають підступність і злочини. Останні поезії Гейне створювалися в надзвичайних умовах. Поет усвідомлював свій близький кінець і, перемагаючи біль, говорив про те, що його найбільше хвилювало.

Україна у світовому культурному просторі

Поезії Генріха Гейне українською мовою почали перекладати в 50-х роках XIX століття. У 1897 році майже одночасно вийшли дві збірки творівГейне, перекладені українською мовою І. Франком та Лесею Українкою. Франко надавав перевагу політичним віршам німецького романтика, зокрема переклав поему “Німеччина. Зимова казка”. Леся Українка переклала “Книгу пісень” та поему “Атта Троль”. Перекладали окремі твориГейне Б. Грінченко. М. Вороний, Б. Лепкий, О. Олесь. У 30-і pp. XX ст. вийшов чотиритомник творів Гейне в перекладах Д. Загула. Багато віршів, циклів та поем переклали Л. Первомайський, М. Бажан, М. Рильський, А. Малишко, Д. Павличко.

Перевірте себе

Які враження дитинства вплинули на формування творчої особистості Г. Гейне?

Які твори Г. Гейне написав на батьківщині?

Що спонукало поета податися в еміграцію?

Розкажіть про останні роки життя поета.

Поміркуйте і дайте відповідь

Яке місце посів Г. Гейне в історії німецького романтизму та світової літератури?

Назвіть віхи життєвого шляху Гейне, основні збірки його поезій.

Знайдіть творче рішення

Яким ви собі уявляєте Гейне – людину й митця?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Гейне в еміграції – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – НІМЕЦЬКИЙ ПОЕТ-РОМАНТИК
василь земляк лебедина зграя скорочено