Етюд
Етюд (фр. etude – вправи, вивчення) – в малярстві, графіці, скульптурі – твір, що має на меті глибше освоєння митцем зображуваної натури. В літературі – невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру (“Цвіт яблуні”, “Невідомий” М. Коцюбинського, “Дорога” В. Стефаника, ‘Три зозулі з поклоном” Гр. Тютюнника та ін.). Поряд з поняттям Е. вживаються його термінологічні синоніми – студія, образок, шкіц (ескіз), що вказують на свідому незавершеність твору, на оте “ледь-ледь”, що робить його привабливим. Е. використовується також у драматургії (“Кам’яна душа” І. Франка) та, зважаючи на його ліричні характеристики, – в поезії: найактивніше до цього жанру звертається І. Драч.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Етюд
праця чоловіка годує а лінь марнує твір
Related posts:
- Ескіз Ескіз (фр. esquisse, від грецьк. oxeqios – імпровізований вірш) – ., незакінчений твір, загальний начерк майбутньої картини у малярстві, архітектурі і т. п., а відтак і в літературі. Вживається інколи як “шкіц”, “зарисовка”. Такими сприймаються...
- Акварель Акварель (фр. aquerelle, від. лат. aqua – вода) – короткі, фрагментовані літературні твори (шкіц, образок, етюд), асоційовані з малярством, коли безпосереднє враження передається в тонких пластично-зорових образах. До цього прийому зверталися як прозаїки (“На камені”,...
- Драматичний етюд “На полі крові” Драматичний етюд “На полі крові” Леся Українка написала 1909 року, в часи реакції. У буржуазних російській, польській, українській та інших літературах були спроби оспівати, реабілітувати зрадників революції, більше того, зробити їх знаменням часу, зразком для...
- І. ДРАЧ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК”, “ЕТЮД ПРО ХЛІБ”, “ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА” Варіант 1 1. Перша збірка письменника “Соняшник” надрукована… А У 1959р. Б 1971р. В 1962р. Г 1956р. 2. На думку І. Драча, справжнє мистецтво започатковується… А На гуманістичних цінностях. Б Бажанні щось написати. В Умінні...
- Етюд. Краса поетичного слова Багатьом людям подарував Шевченко цілющий промінь поезії. Його іскра завжди освітлює найзаповітніший куточок серця – куточок прекрасного. Люди не в змозі забути прекрасних рядків Шевченка, звернених до сучасника: Доле, де ти! Доле, де ти? Нема...
- Етюд про Ахматову та Гумільова Вартовий, безвусий червоноармієць, рудоволосий і веснянкуватий, передав Анні записку, маленький аркушик у клітинку, на якому знайомою рукою було написано чорнильним олівцем: “Не хвилюйся за мене, почуваюся прекрасно, пишу вірші і читаю Гомера”. Вона не здивувалась...
- Останній дзвінок. Твір-етюд Легкий аромат весняних квітів закрався в мою свідомість і змусив прокинутися. Крізь прикриті очі бачу залиту сонцем кімнату. Сонячний зайчик завмер на опуклому животі вази із соковитими жовтими квітами. Радість запекла мені груди: останній день...
- Романтична поетизація буденної миті життя (“Етюд про хліб” Івана Драча) Як же ми звикли до буденності на своєму столі! Він – як частина нашого – щоденного життя, що сприймається без особливої уваги. Та ось читаєш “Етюд про хліб” Івана Драча – і серце охоплює пронизливе...
- І. Драч. “Балада про соняшник”. Поєднання реального і фантастичного, “олюднення” предметів природи, відображення її краси. Символічність вірша, особливості мови. “Етюд про хліб”. Поетизація буденного процесу випікання хліба в селянській печі. Незвичайні порівняння, персоніфікований образ свіжого короваю, надання йому символічного значення УРОК 61 Тема. І. Драч. “Балада про соняшник”. Поєднання реального і фантастичного, “олюднення” предметів природи, відображення її краси. Символічність вірша, особливості мови. “Етюд про хліб”. Поетизація буденного процесу випікання хліба в селянській печі. Незвичайні порівняння,...
- Література перехідної доби Література перехідної доби – умовне визначення української літератури кінця XIX – початку XX ст. У цей час намітився перехід від усталеної, традиційної, витриманої в переважно реалістичному дусі, міметичної (наслідувальної) манери до нових форм і методів...
- Гумористика Гумористика – сукупність гумористичних художніх творів, гумористична література взагалі. В літературознавстві і літературній критиці вживаються терміни “Г. давньої літератури”, “Г. нової української літератури”, “Г. нашого часу” тощо....
- Драматична література – основна ознака, жанри Драматична література (греч. drama, букв. – дія) характеризується пристосованістю для сценічної інтерпретації. Основною її ознакою є призначення її для театрального спектаклю. Текст драматичного твору розпадається на двох частин – мови героїв і ремарки, що вказують...
- Новий Завіт Новий Завіт Новий Завіт складається з Євангелій, написаних святими апостолами, і розповідає про народження, життя і мученицьку смерть Ісуса Христа, основоположника християнства. У Новому Завіті вміщена Нагірна проповідь Ісуса Христа – один із шедеврів християнської...
- Деконструкція Деконструкція – теоретична концепція, що знайшла широке поширення у літературознавстві та мистецтві” Базується на виявленні в текстах опорних понять і шару метафор, котрі вказують на несамтожність тексту, на перегук його з іншими, більш ранніми текстами....
- Словник синонімів української мови Синоніми – це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням. (Г. О. Козачук “Українська мова для абітурієнтів”). Такі...
- Аксіома Аксіома (грецьк. ахіomа – загальноприйнятне, безперечне) – твердження, судження, істинність якого є самоочевидною. У процесі міркування, побудови теорії приймається без доведення, аргументування. Розмаїті види А. вживаються в математичній логіці. В літературознавстві А. не має власне...
- Акаталектика Акаталектика (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, та katalektikos – усічений) – відповідність клаузули метричній структурі вірша, дотримання його схеми. Так, в акаталектичному ямбічному рядку два останні склади адекватні стопі ямба (константа): “Страшні слова,...
- Притча про сіяча “Притча про сіяча” “Притча про сіяча” була звернена до тих, хто не дбає про спасіння своєї душі, і тих, хто нетвердий у вірі. Слово Боже створило небо і землю, сонце, дерева, тварин, людину і все...
- Зачин Зачин – усталений, традиційний початок оповідних фольклорних творів, переважно казок: “Колись був у Києві”, “Був собі дід та баба”, “Був собі котик та півник”. Такі 3. називають ініціальними формулами (є ще медіальні і фінальні). Вони...
- Літературно-критичний альманах “Літературно-критичний альманах” – видання київського угруповання символістів “Біла студія” (1918) за редакцією Я. Савченка. Попри те, що в альманасі друкувалися твори представників українського символізму (Д. Загул, О. Слісаренко, Я. Савченко, П. Савченко та ін), його...
- Стилістична фігура Стилістична фігура (лат. stilus – грифель для писання та figura – образ, зовнішній вигляд) – незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення. С. ф. досить поширені в поезії, покликані не лише...
- Головна думка твору “Інститутка” Головна думка твору”Інститутка” – палке прагнення кріпаків вирватися з-під влади поміщиків, стати вільними. Повість “Інститутка” була першим прозовим твором в українській літературі, де показано непримиренність між кріпаками та кріпосниками, засуджувалось кріпосництво як велике соціальне зло....
- Домінанта Домінанта (лат. dominans, dominantis – панівний) – у мовознавстві – стрижневе слово синонімічного ряду, найбільш загальне за лексичним значенням, навколо якого групуються інші слова-синоніми. В літературознавстві Д. вживається для виділення в системі жанрів, стильових течій...
- І ставок, і млинок… – крилаті вирази І ставок, і млинок, І вишневенький садок Слова з пісні Виборного “Ой, під вишнею, під черешнею” у п’єсі І. П. Котляревського “Наталка Полтавка”. Вживаються для виразу понять “багатство”, “заможність”. – Це ти, свинопасе, бідний –...
- Посвята, або Присвята Посвята, або Присвята – заувага, зроблена автором певного художнього твору, що вказує на особу чи подію, якій присвячено цей твір. Так, збірка П. Тичини “Замість сонетів і октав” присвячена Г. Сковороді, вірш “Вітер з України”...
- Енциклопедія Енциклопедія (грецьк. encyclopedie – коло знань) – науково-довідкове видання, яке об’єднує в алфавітному або систематичному порядку найістотнішу інформацію з усіх (універсальна Е.) або окремих (галузева Е.) галузей знань. Літературна Е. – один із видів галузевих...
- Літературні ігри Літературні ігри – термін має подвійне значення. По-перше, художня творчість – це гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівновелика будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній тощо), однак відмінна за змістом – тут панують естетичні критерії....
- Аргументація Аргументація (лат. argumentum – логічне доведення, argumentatio – наведення аргументів) – обгрунтування будь-якого положення, судження. В літературознавстві, передусім у теорії літератури, в історико-літературних працях, вимоги, розроблені логікою щодо істинності суджень, діють тільки частково, оскільки мистецтво...
- МАВКИ (НЯВКИ, БІСИЦІ) Істоти, які уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли нехрещеними. їх ще називають потерчатами, страдчатами, повітрулями, лісними, лоскотнйцями. Мають вигляд гарних молодих дівчат, які співом та привабливим виглядом заманюють хлопців і залоскочують їх до...
- Персонаж Персонаж (лат. persona – особа, фр. personnage – маска актора) – постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу...