ЕЧЕГАРАЙ-І-ЕЙСАГІРРЕ, Хосе

(1832 – 1916)

ЕЧЕГАРАЙ-І-ЕЙСАГІРРЕ, Хосе (Echegaray у Eizaguirre, Jose – 19.04,1832, Мадрид – 14.09.1916, там само) – іспанський драматург, лауреат Нобелівської премії 1904 р.

Народився 19 квітня 1832 р. в Мадриді, в сім’ї професора грецької мови. У 1895 р. сім’я перебралась у провінційне містечко Мурсія, де батько влаштувався викладати в інститут, до якого ще в дитячому віці вступив і Ечегарай-і-Ейсагірре. У 14 років він вже отримав ступінь бакалавра філософських наук, після чого, знову достроково, закінчив мадридське технічне училище і з 1853 р. працював спочатку інженером, а потім викладачем математики у мадридському училищі.

Ечегарай-і-Ейсагірре написав значну кількість наукових праць, він вважається одним із найвідоміших математиків Іспанії того часу. З 60-х років XIX ст. Ечегарай-і-Ейсагірре активно займався політичною діяльністю. У 1868 р. він став міністром суспільної праці, у 1869 р. – міністром торгівлі. У тому самому році його обрали в іспанський парламент, пізніше він отримав посаду міністра фінансів і заснував Банк Іспанії.

На першу половину 70-х pp. XIX ст. припадає і початок драматургічної творчості Ечегарай-і-Ейсагірре. Його перша опублікована п’єса – “Чекова книжка” (“El libro talonario”, 1874). У тому самому 1874 р. Ечегарай-і-Ейсагірре створив ще одну п’єсу, яка принесла йому літературний успіх – “Дружина месника” (“La Esposa del vengador”),

а в 1875 p. написав “В ефесі шпаги” (“En el puno de la espada”), яка зробила його знаменитим.

Усього Ечегарай-і-Ейсагірре написав понад 60 п’єс. З-поміж них виокремлюють: “Божевілля, або Святість” (“О locura 6 santidad”, 1877), яка забезпечила письменнику міжнародне визнання, “Син Дон Жуана” (“El Nijo de Don Juan”, 1892), “Великий Галіото” (“El gran Galeoto”, 1881), “Божевільний бог” (1910) та ін. У драматургії Ечегарай-і-Ейсагірре поєдналися традиції барочної драми П. Кальдерона, мелодраматичний пафос і романтичні теми честі, вірності, кохання. Високо відгукнувся про Ечегарай-і-Ейсагірре англійський драматург Б. Шоу, котрий вважав, що його драматургія належить до “школи Фрідріха Шиллера, Віктора Гюго та Верді з притаманними їм колоритністю, істинним трагізмом, боротьбою краси та героїзму із сліпою долею або неприборканим ідеалізмом, що понад усе шанує ревнощі та помсту”.

У самій Іспанії ставлення до драматургії Ечегарай-і-Ейсагірре було далеко не однозначним. Попри її популярність у простого глядача, група письменників, що представляла “покоління 1898 року”, вважала п’єси Ечегарай-і-Ейсагірре застарілими і надмірно сентиментальними і ставили у докір драматургові, що він утратив зв’язок із проблемами, актуальними для іспанської сучасності. У пізніших критичних оцінках творчість Ечегарай-і-Ейсагірре була визнана тією ланкою, що поєднала класичний та сучасний етапи розвитку іспанської драми. У 1904 р. Ечегарай-і-Ейсагірре був нагороджений Нобелівською премією “за численні заслуги у відродженні традицій іспанської драми”. У 1912 р. літературні заслуги Ечегарай-і-Ейсагірре були також відзначені орденом Золотого руна. Помер письменник 14 вересня 1916 р. у Мадриді.

Літ.: Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия: В 2 т. – Москва, 1992. – Т.2.

В. Назарець


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ЕЧЕГАРАЙ-І-ЕЙСАГІРРЕ, Хосе

анастазі де ресто