“Душа парила ввысь и там звезду нашла” (за лірикою О. Блока) ОЛЕКСАНДР БЛОК

11 клас

ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ОЛЕКСАНДР БЛОК

“Душа парила ввысь и там звезду нашла” (за лірикою О. О. Блока)

О, я хочу безумно жить!

Все сущее – увековечить,

Безличное – очеловечить,

Несбывшееся – воплотить!

О. Блок

Блок! Без нього я не можу уявити нашу велику літературу ні в минулому, ні в сучасному, ні в майбутньому. Володимир Маяковський писав: “Творчість Олександра Блока – ціла поетична епоха”. Блок ніби з’єднує два століття російської культури.

У ранніх віршах він продовжує традиції інтимної лірики Жуковського, Фета, потім у його поезії з’являються мотиви, близькі віршам Лєрмонтова:

Я, отрок, зажигаю свечи,

Огонь кадильный берегу,

Она без мысли и без речи

На том смеется берегу.

Останні твори перегукуються з творчістю Маяковського і знаменують початок нової поезії:

Встану я в утро туманное,

Солнце ударит в лицо.

Ты ли, подруга желанная,

Входишь ко мне на крыльцо?

Настежь ворота тяжелые!

Ветром пахнуло в окно!

Песни такие веселые

Не раздавались давно.

Підйом революційного руху на грані двох століть вдихнув у Блока нові творчі сили. Усе частіше і частіше поет звертається до соціальних проблем:

Еще прекрасно серое небо,

Еще безнадежна серая даль,

Еще несчастных, просяних хлеба,

Никому не жаль, никому не жаль!

Поет

говорить про необхідність активізувати діяльність народу:

И предок царственно-чугунный

Все так же бредит на змее.

И голос черни многострунный

Еще не властен на Неве.

Царське самодержавство в образі пам’ятника Петру І (“Медного всадника”) протипоставлено музиці народного протесту.

Блок вірить у революцію, придивляється до народу.

Я верю: новый век взойдет

Средь всех несчастных поколений.

Він говорить: “Є Росія, яка, вирвавшись з однієї, революції, жадібно дивиться в очі другій”.

У ці роки поет широко ставить проблему людини, пише про долю народу:

В голодной и большой неволе:

И день не в день, и год не в год.

Когда же всколосится поле,

Вздохнет униженный народ?

Тут звучать некрасівські нотки, некрасівський біль за долю знедоленого народу. Олександр Блок не закликає до відкритої боротьби, але питання, поставлене у категоричній формі, сприймається як заклик. Усе просто, ясно, зрозуміло.

У своїй поезії Блок йде від земногодо піднесеного. У вірші “О доблестях, о подвигах, о славе” поет пише про земну любов, про реальну жінку, яка пішла від коханого. Любима жінка викликає в друга не гнів, не розчарування, а тривогу за її долю.

Не знаю, где приют своей гордыне

Ты, милая, ты, нежная, нашла…

У віршованому циклі “Вольные мысли” Блок пише про велике почуття людини, з єднаної з навколишнім світом, із природою. Це злиття зі світом, незважаючи на смуток у віршах, шукало виходу в майбутньому. “Якщо ви любите мої вірші, – писав поет, – подолайте в них отруйність, прочитайте в них про майбутнє”.

Земное сердце стынет вновь,

Но стужу я встречаю грудью.

Храню я к людям…

Неразделенную любовь.

Но за любовью – зреет гнев,

Растет презренье и желанье

Читать в глазах мужей и дев

Печать забвенья…

В роки, коли жив Блок,

У Росії відбувалися великі історичні перетворення. Тонкий художник, який гостро реагував на навколишнє життя, поет не міг не звернутися до теми батьківщини:

Русь опоясана реками

И дебрями окружена,

С болотами и журавлями,

И с мутным взором колдуна.

Звертаючись до Росії, поет виражає впевненість: “Не пропадешь, не сгинешь тьі”.

Олександр Блок – лірик. Тому й осмислення батьківщини в нього своєрідне, ліричне. Він не спостерігає за нею як сторонній глядач, а сам є її часткою, відчуває її біль, радіє разом із нею:

Россия, нищая Россия,

Мне избы серые твои,

Твои мне песни ветровые –

Как слезы первые любви.

Ліричний герой, який злився воєдино з батьківщиною, оглядається на минуле, живе її майбутнім: “Усе, що було, усе, що буде, обступило мене: ніби ці дні живу я життям усіх часів, живу музикою моєї батьківщини”.

Блок бачив Росію в постійному русі. “Росія – буря”, – говорив він.

Закат в крови!

Из сердца кровь струится.

Плачь, сердце, плачь…

Покоя нет! Степная кобылица

Несется вскачь!

Тема батьківщини складає зміст всієї його творчості. Смуток, зневіра, песимістичні ноти в поезії Блока були викликані усвідомленням безвиході, у яку зайшов старий світ. Коли поет осмислив зміст прийдешніх змін, у його поезії зазвучали життєстверджуючі ноти, які переросли в гімн батьківщині. Поет завжди вірив у світ “прекрасный и человечески простой”. Він був упевнений, що “трудное надо преодолеть, а за ним будет ясный день”:

Пусть душит жизни сон тяжелый,

Пусть задыхаюсь в зтом сне, –

Быть может, юноша веселый

В грядущем скажет обо мне:

Простим угрюмство – разве это

Сокрытый двигатель его?

Он весь – дитя добра и света,

Он весь – свободы торжество!

Таким Олександра Блока сприймають нині читачі у всьому світі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

“Душа парила ввысь и там звезду нашла” (за лірикою О. Блока) ОЛЕКСАНДР БЛОК

вовк та ягня