Конотація

Конотація (лат. сum, соn – разом, notare – відмічати, позначати) – додаткове до основного, денотативного (денотат), значення знака, що містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість даного знака, а також емоції та волевиявлення, що



Кондак

Кондак (грецьк. kontakion) – основний жанр літургійної поезії, різновид поеми на біблійні сюжети, започаткований у VI ст., досяг розквіту у творчості Романа Солодкоспівця, невдовзі витіснився (VIII-IX ст.) жанром канону. К. охоплює від 18 до 24

Сценарій

Сценарій (італ. scenario, від лат. scaena – сцена) – предметно-зображальна і композиційна основа сценічної вистави чи кінострічки, передана у формі скороченого викладу або максимально деталізована; в останньому випадку сценарій набуває драматургічної форми, де з прямою

Перевтілення

Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача,

У чому виявляється неоднозначність образу України в творчості Є. Маланюка?

Головна тема поезій Є. Маланюка, визнаного українського “імператора” залізних строф, співця “абстрактів і контрастів”,- Батьківщина, Україна, проблема її державності в минулому, сучасному й майбутньому: Внук кремезного чумака, Січовика блідий праправнук, Я закохавсь в гучних віках,

СИСТЕМА ЕПІЧНИХ ЖАНРІВ

Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може грунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. Найчастіше

Літота

Літота (грецьк. litotes – простота, помірність) – троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє поменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Приклад Л. з вірша М. Вінграновського “Поїхали у Сквиру,

Какофонія

Какофонія (від грецьк. kakos – поганий та phone – звук, мова) – безладне, хаотичне нагромадження звуків, різновид дисонансу, доведений до абсурду. Використовувалася авангардистами, зокрема футуристами.