Чому конфлікт п’єси М. Куліша «Мина Мазайло» називають «філологічним»?

Уже з перших реплік героїв комедії М. Куліша «Мина Мазайло» читачеві (чи глядачеві) зрозумілі зав’язка твору, його конфлікт: Мина Мазайло хоче змінити прізвище і шукає собі вчительку, яка б навчила його правильно говорити «по-руському», а син Мокій, навпаки, мріє доповнити прізвище словом Квач. Оскільки дія в п’єсі відбувається у 20-х роках, то всі її герої причетні до процесу українізації, що відбувався в той час. Через ставлення до цього факту суспільного життя розкриваються їхні характери, погляди, духовний світ.

Сюжет твору насичений розмовами на філологічні теми, здебільшого мовні. Приміром, з діалогу двох подруг, Улі та Рини, дізнаємося, що Мокій колись порівняв гарні очі подруги сестри з двома вечірніми озерцями в степу. Проте Уля, відзначаючи поетичність такого виразу, мріє про шлюб з людиною, яка щоліта возила б її відпочивати до Криму: «А там не два озерця — море! Два моря! Чорне й Каспійське!» Перед нами — дві життєві позиції, поезія і проза життя. Це перші експозиційні штрихи до стосунків Мокія та Улі, які й надалі розвиватимуться під знаком «укрмови». Молодий Мазайло переконує дівчину, що, оскільки у неї і прізвище українське, й індекси, тобто антропологічні дані, українські, й «очі, рот, стан — все чисто українське», їй конче необхідно оволодіти рідною мовою. І наполегливий хлопець домагається свого. Міщаночка Уля, яка, соромлячись прізвища Розсоха, називає себе Розсохиною, стає ревним оборонцем української мови (варто зазначити обігрування прізвищ як вдалий комедійний засіб драматурга): «Уля:

— І знаєш, «дружина» — це краще, як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає «рождающая», «супруга» ж по — вкраїнському — «пара волів», а «дружина»… Ось послухай: рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько».

Сюжетна лінія Мокій — Уля багата подібними міркуваннями: про тридцять синонімів до слова «говорити» як незаперечний доказ багатства української мови; про перше побачення (адже діалог між молодими вівся теж...

на філологічну тему); про розшукану Улею етнографічну працю Чубинського. Але своєї гостроти й виразності «філологічний» конфлікт досягає у стосунках Мокія і батька. Під час «диспуту» до них приєднуються тьотя Мотя, дядько Тарас, комсомольці, і кожен з них має свою власну позицію щодо українізації чи русифікації. Незважаючи на різноманітність думок, перед нами постає узагальнений образ обивателя в його безглуздій войовничості, нікчемності та поверховості. Забуваються національне коріння, національні традиції, зраджуються рідна мова, культура. Натомість з’являються теорії про всесвітню трудову комуну, в якій прізвища замінять номери: «наприклад: товариш нумер 35-51» або ж «поміж вільних безкласових людей поведуться зовсім інші, нові прізвища». Так мислить і живе радянська людина. Драматург засобами шаржу та гротеску висміює новітніх «міщан у дворянстві». І не останню роль у цьому відіграють діалоги на філологічні теми, наприклад, розучування російського вірша «Сінокос» Миною Мазайлом та вчителькою «правільних проі зношеній» Бароновою-Козино й українського «Під горою над криницею» Мокієм та Улею. М. Куліш у комедії «Мина Мазайло» щедро використовує засіб паралельної дії, оцінки, часто з філологічним підтекстом. Так, тьотя Мотя обурена, що на будівлі вокзалу написано українською «Харків»: «…навіщо ви нам іспортілі город?». А дядько Тарас висловлює протилежну думку, що відповідає його поглядам на суспільні явища: «Тільки й слави, що на вокзалі «Харків» написано, її спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере… Всяке тобі штокає, какає,- приступу немає». По-різному оцінюють герої твору й українізацію. Для Мини Мазайла — це «спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади»; для дядька Тараса — спосіб спочатку виявити, а потім знищити усіх українців; для тьоті Моті з Курська — тимчасове явище. Так через різне ставлення й оцінку «українізації по-більшовицькому» виявляється сутність кожного з персонажів п’єси. Трагікомічність існування штучно створеної радянської людини яскраво виявляється, зокрема, і через «філологічний» конфлікт п’єси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Загрузка...

Чому конфлікт п’єси М. Куліша «Мина Мазайло» називають «філологічним»?