Чайка на крижині скорочено – Ліна Костенко

В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала… Що ж робити? –
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум”яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Лід розкришився. На останній крижині самотня чайка пливе.
– Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора…
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
Затріщить і відломиться… Піде вода кругами…
– Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим грунт під ногами?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Чайка на крижині скорочено – Ліна Костенко


чорна туга
Чайка на крижині скорочено – Ліна Костенко