Блазенська література. Сатира і моралізм у “Кораблі дурнів” Бранта


2. Блазенська література. Сатира і моралізм у “Кораблі дурнів” Бранта. БЛАЗЕНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – сатир. і дидактичні тв. переважно XV-XVI ст., в яких викриваються і засуджуються людські вади, згубні нахили і звички, моральні хиби і сусп. пороки крізь призму блазенства як культивування дурості або божевілля, як втілення вищої мудрості. Блазенство стає засобом нищівної суспільної критики. Дидактичний тон книг, зв’яок із Середньовіч трад – риса Відродження, категорія розуму людини – здоровий глузд, найбільша дурість – себелюбство, викор порівняння з античним світом. Завдання – підтримувати мудрість, викорінювати забобони. На порозі такого нов. переосмислення принципу блазенства стоїть сатира С. Бранта(зачинатель бюргерської літ) “Корабель дурнів” (1494), що, показуючи потворні сторони людської натури і сусп. буття, водночас суворо таврує їх з позиції гуманістичного світогляду. В “Корабле глупцов” дан пестрый парад пороков. Глупцы садятся на корабль, чтобы ехать в страну глупости. Идет поочередная характеристика глупцов. Среди них выступают ученые-педанты, астрологи, шарлатаны-врачи, модники и модницы, пьяницы и обжоры, игроки, прелюбодеи, хвастуны и грубияны, богохульники и многие другие. Каждому из них автор читает проповедь, пересыпая ее моральными примерами и сентенциями из библии и античных писателей. Религиозно-моральной мировоззрение

автора еще ограничено средневековыми представлениями. Он сетует на упадок благочестия и осуждает танцы и любовные серенады. Он жалуется на чрезмерное распространение книг, предостерегает от увлечения языческими поэтами и вместе с алхимией и астрологией отвергает математику, смеясь над суетными попытками “циркулем” измерить поверхность земли. Осуждает корыстолюбие и эгоизм богатых и знатных. Предчувствуя грядущие социальные потрясения, говорит о них образцами апокалипсиса: “Час близится! Близится час! Боюсь, что антихрист уже недалеко!” Однако с особой ясностью вскрывается социальная (бюргерская) природа автора в главах о промышляющих разбоем дворянах и князьях, предающих империю. Главы о духовенстве рисуют традиционный образ монаха-тунеядца, живущего трудом ближнего. Сатира, написанная простым и ярким народным языком, имела огромный успех, которому немало содействовали гравюры на дереве, наглядно иллюстрирующие галерею изображенных им “глупцов”. Она предваряет позднейшую сатирическую литературу гуманизма и реформации. Автор критикував те, що на першому місці був достаток людини, а не її духовний світ. Новизна книги полягала у тому, що автор був сповнений оптимізму і переконаності у доцільності гуманістичниї ідей для покращення світу. Дурень може отримати прощення, якщо відмовиться від своєї сутності.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Блазенська література. Сатира і моралізм у “Кораблі дурнів” Бранта
заплаканная осень как вдова ахматова анализ