БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР
БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевд. і крипт. – Подолянин; А..; Олег; Александер Б.; Австрієць; Олекс. Барв.; Ол. Барв.; Ол. Б.; Б-ський Олександр; Б-ський Ол.; Б-нський, Олександр Гр-ч; Барв. Ал.; О. Б.; 08.06.1847, с. Шляхтинці, тепер Гнізднчка на Тернопільщині – 25.12.1926, Львів) – громадсько-культурний діяч, педагог, історик літератури, редактор, публіцист.
Народився в багатодітній родині священика. Початкову освіту здобув у сільській школі. З 1865 р. – студент філософського відділу Львівського університету. Ще студентом виявив неабиякі літературно-наукові
У ці ж роки, листуючись з белградським професором С. Новаковичем, надсилав йому твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, де вони у перекладах сербською мовою друкувалися в журналі “Біля”. Твори сербських авторів перекладалися українською мовою і виходили у Львові.
По закінченні університету (1868) працював у Бережанах заступником вчителя; з 29 серпня 1871 р. – старшим учителем у Тернопільській учительській
У 70-х роках подорожував по Буковині, заснував там з братами Воробкевичами альманах “Руська хата” (1877). Мав досить тісні контакти з віденським журналом “Die Reform”, у якому протягом 1874 – 1880 рр. опублікував кілька десятків статей, здебільшого історико-етнологічного характеру.
У 1882 – 1883 рр. на сторінках “Діла” О. Барвінський вів огляди літературної і громадської роботи галичан. Відтак вийшла окрема збірка “Літопись суспільної роботи і сили русинів австрійських” (Л., 1885). Саме в “Ділі” за 1880-1883 рр. під псевдонімом Подолянин надрукував цикл статей з культурно-освітнього поля – “Наші народні хиби і потреби”, “Реформа народних шкіл”, “Організація суспільної праці русинів” та ін. Працював у товариствах “Просвіта”, “Руська бурса”, “Руська бесіда”, брав участь в організації на Поділлі читалень, гуртків, хорів, видавав популярні книжечки для народу.
1891 р. О. Барвінський увійшов до Палати послів Державної Ради у Відні і став членом Українського клубу, який проголосив, що боронитиме права та інтереси українського народу для його національного, політичного, економічного й культурного розвою. 1894 р. О. Барвінський став послом до галицького сейму. І в Державній Раді, і в сеймі часто виступав у парламентських дискусіях, коли йшлося про економічне піднесення селянства, про культурні потреби українського народу в Галичині. Домагався заснування українських народних і промислових шкіл, гімназій та університетських кафедр, обстоював самостійність українського народу і його мови, причому не лише в місцевій пресі, а й у парламентських установах, шкільній раді та іноземних виданнях, зокрема в німецькій і чеській періодиці.
14 жовтня 1896 р. О. Барвінський приступив до заснування політичного товариства “Католицький Русько-народний Союз”. На початку XX ст. створив партію “Християнсько-суспільний Союз”.
У літературно-педагогічній, народознавчій діяльності О. Барвінський ратував за найтісніші зв’язки з Наддніпрянською Україною, з ученим світом Європи. Зав’язав контакти з видатними громадськими діячами В. Антоновичем, Т. Рильським, О. Кониським, І. Нечуєм-Левицьким, М Старицьким, П. Кулішем, М. Лисенком.
О. Барвінський активно впроваджував у школи українську мову, здійснив заміну етимологічного правопису на фонетичний, чим зазначив окремішність і самостійність нашої мови. Саме він запровадив у шкільних підручниках термін “українсько-руський”. О. Барвінський – автор багатьох посібників, підручників, хрестоматій з української літератури від початкових шкіл до гімназій і вчительських семінарій.
Переїхавши до Львова (1888), вчений активно працював в “Українському педагогічному товаристві” (у 1891 – 1896 рр. – його голова). Саме з його ініціативи 1892 р. Товариство ім. Шевченка було реорганізоване й перетворене на наукове (головував у ньому в 1893 – 1897 рр.). 1899 р. О. Барвінського іменовано дійсним членом Товариства у філологічній секції. За його редакцією вийшли перші чотири томи “Записок Наукового товариства ім. Шевченка”. Пізніше став головою мовної та археологічної комісії Товариства і залишився ним до кінця життя.
Статті, нариси, полемічні виступи, огляди й коментарі О. Барвінського з історії літератури, етнографії, мовознавства друкувалися в українських, польських, німецьких газетах, у “Записках Наукового товариства ім. Шевченка”, виходили окремими виданнями. З оригінальних наукових досліджень особливої оцінки заслуговує його науково-популярна книга “Ілюстрована історія від найдавніших до нинішніх часів після руських та чужих істориків, з двома історичними картами й 40 ілюстраціями” (1890).
Історичні праці О. Барвінського “Історія Руси”, “Споминка з життя Івана III Собеського” (1883), “Ставропігійське Братство Успенське у Львові, його заснування, діяльність і значення церковно-народне” (1886), “Данило, король руський” (1890), “Початок Галицького князівства” (1890), “Історичний огляд засновин Народного Дому у Львові” (1908) та інші мають і сьогодні велике пізнавальне значення.
Літ.: Барвінський О. Спомини з мого життя // Самі про себе: Автобіографії видатних українців XIX століття. Нью-Йорк, 1989; Павлишин С. Пам’ять роду і народу // Дзвін. 1993. № 4-6.
В. Качкан
БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР
диалог на тему культура общения
Related posts:
- БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (псевд. – Барвінок Василь, Ришмидинов та ін.; 25.11.1850, с. Шляхтинці, тепер с. Гніздичка Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 03.11.1883, Львів) – журналіст, письменник, громадсько-політичний діяч. Редактор журналу “Правда” (1876 – 1880), який в...
- ПИПІН ОЛЕКСАНДР ПИПІН ОЛЕКСАНДР (06.04.1833, Саратов – 09.12.1904, Петербург) – російський історик літератури і фольклорист. О. Пипін – представник культурно-історичної школи у літературознавстві. Академік Петербурзької АН з 1896 р. Професор Петербурзького університету (з 1860), активний співробітник журналів...
- АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (спр. прізв. Афанасьєв, псевд. – Невідомий, Лубсиц, Пустинник, Недолин та ін.; 11.03.1816, с. Ісківці, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл. – 18.09.1875, Петербург) – український і російський письменник, етнограф, історик, мовознавець. Народився в родині...
- РУСОВ ОЛЕКСАНДР РУСОВ ОЛЕКСАНДР (07.02.1847, Київ – 08.10.1916, Саратов) – фольклорист, етнограф, славіст, статистик, громадський діяч. Народився в родині військового лікаря. Навчався у першій Київській гімназії. Після закінчення філологічного факультету Київського університету (1868) викладав латину і грецьку...
- ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5 клас ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) МИТЕЦЬ ВИСОКОЇ ПОЕЗІЇ, КРАСИ Й ГАРМОНІЇ Зі спогадів про Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандибу) Ганна Трекова, сестра Олександра Олеся: “І з боку...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О....
- 3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка “3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка” – видання Наукового товариства імені Шевченка…у Львові (1898-1937), з’явилося 12 назв, 23 томи. Серед них: “Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя” О. Кониського, “Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну...
- КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (1837, посад Крюково, передмістя Кременчука – 11.10.1881, Піза, Італія) – український і російський філолог – славіст, історик, археолог, етнограф. Народився в сім’ї чиновника дворянського походження. Закінчив Полтавську гімназію (1853), згодом – Московський університет...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита...
- Маркуш Олександр О. Маркуш хотів, щоб його народ був письменним, культурним, залучав людей до громадської роботи. З його ініціативи пожвавилась діяльність хат – читалин товариства “Просвіта “, організовувались колективи художньої самодіяльності, які ставили в селах Тячівщини та...
- Антологія руська “Антологія руська” – одна з перших антологій української поезії, видана у 1881 у Львові студентським видавничо-освітнім товариством “Дружній лихвар”. її зміст складали твори Т. Шевченка, М. та В. Шашкевичів, С. Руданського, Є. Гребінки, Л. Глібова,...
- ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР (1828, м. Олішевка, тепер с. Красилівка Козелецького р-ну Чернігівської обл. – 02.03.1859, Чернігів) – фольклорист, етнограф, поет. Народився в сім’ї священика. Закінчив Чернігівську духовну семінарію. Працював писарем у Чернігівському губернському правлінні. Під впливом...
- КАТРЕНКО ОЛЕКСАНДР КАТРЕНКО ОЛЕКСАНДР (сир. – Катрухін Олександр, ін. псевд. – Кирпатий Олександр, Хомівченко Олександр; 14.10.1859 – р. см. невід.) – письменник. Належав до генерації українських літераторів, яка дебютувала в 90-х роках XIX ст. з новими темами...
- КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевд. – Олександр Переходовець, Верниволя, Галайда, Горовенко, Журавель та ін.; 18.08.1836, х. Переходівка, тепер с. Ніжинського р-ну Чернігівської обл. – 12.12.1900, Київ) – письменник, педагог, журналіст, громадський діяч. Навчався у Чернігівській гімназії, Ніжинському...
- КНЯЖА УКРАЇНА ЯРОСЛАВ МУДРИЙ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5 клас ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) КНЯЖА УКРАЇНА ЯРОСЛАВ МУДРИЙ Після ката Святополка, Що замучив трьох братів, Брат четвертий на престолі, Ярослав розумний, сів. Святополком Окаянним Все зруйноване...
- Прихований богатир (Олександр Олесь “Микита Кожум’яка”) ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ 5 КЛАС ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ Прихований богатир (Олександр Олесь “Микита Кожум’яка”) Люди часто судять про інших, спираючись на своє перше враження. Але не завжди...
- Січ “Січ” – літературно-художній і громадсько-політичний альманах, виданий 1908 у Львові заходами З. Кузелі та М. Чайківського з нагоди 40-річчя заснування у Відні українського студентського товариства “Січ”. Один з найбільших за обсягом і найбагатших за змістом...
- ДРАМАТИЧНИЙ ТВІР І ЙОГО ПОБУДОВА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5 клас ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) ДРАМАТИЧНИЙ ТВІР І ЙОГО ПОБУДОВА Читаючи літературні твори, ти, мабуть, звернув/звернула увагу, що автор розповідає про події по-різному. Він може ввести у...
- КОЗЛОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (01.11.1876, с. Горуцьке, тепер Гірське Львівської обл. – 14.08.1898, с. Гребенне, тепер Жешувського воєводства, Польща) – поет. З сім’ї священика. Навчався в гімназії м. Новий Санч, потім у польській гімназії м. Перемишля. З 1895 р....
- ОЛЕКСАНДР ЗИМА Олександр Вікторович народився в селі Рибальчому на Херсонщині, на землі, що пахла “полином і безсмертником, сухим цвітом молодого буркуну й ще чимось гарячим і до щему рідним”. Закінчив середню школу в місті Гола Пристань. Саме...
- ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА Олександр Михайлович Підсуха народився 16 жовтня 1918 р. в с. Ніжиловичах на Київщині в родині сільського коваля. Рано помер батько, а мати, залишившись з двома дітьми без хати і будь-яких засобів для існування, дбала насамперед...
- ОЛЕКСАНДР ЄФІМОВ Єфімови з діда-прадіда були військові. Дід-полковник служив до війни у Харкові, батько-капітан військову службу ніс у Білорусі. Саме там, у місті Слуцьку, яке на весь світ славилося своїми шовками, народився Олександр Миколайович Єфімов. Та життя...
- Олександр Михайлович Підсуха Олександр Михайлович Підсуха увійшов в українську літературу одночасно з такими письменниками-воїнами, як О. Гончар, Г. Тютюнник, П. Воронько та ін. Він народився 16 жовтня 1918р. в с. Ніжиловичах на Київщині в родині сільського коваля. Закінчивши...
- ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ Ім’я Івана Крип’якевича можна зустріти на багатьох підручниках з історії України. А “Історія української культури”, видана за загальною редакцією Крип’якевича, є найнеобхіднішим посібником у вивченні побуту, письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики українського народу з...
- НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (09.08.1823, с. Антипівка, тепер Золотоніського р-ну Черкаської обл. – 22.10.1892, м. Темір-Хан-Шура, тепер Буйнакськ, Дагестан) – поет, перекладач. Навчався в Полтавській гімназії, закінчив філософський факультет Київського університету (1847). Студентом брав участь у Кирило-Мефодіївському...
- Підсуха Олександр Миколайович Олександр Миколайович Підсуха народився 16 жовтня 1918 р. на Київщині в с. Ніжиловичі Макарівського району в родині сільського коваля. Батько рано помер, тому дітей виховувала переважно мати. Не раз згадає про неї поет, виливши любов...
- КОРСУН ОЛЕКСАНДР КОРСУН ОЛЕКСАНДР (псевд. – Антипенко; 08.06.1818, с. Богданівська Антипівка, тепер Ростовської обл,, Росія – 06.11.1891, там само) – поет – романтик, видавець, перекладач, мемуарист. Походив із поміщицької родини. Початкову освіту здобув удома. Закінчив юридичний відділ...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові...
- Олександр Довженко – кінорежисер Олександр Довженко – самобутній новатор у кіномистецтві і в літературі – є визначним явищем в історії української літератури. Будучи водночас і режисером, і письменником, він мав серце полум’яного патріота своєї землі. Олександр Довженко робив для...
- Веселка “Веселка” – літературно-фольклорний збірник, виданий у Львові 1887 за участю І. Франка, який у праці “Українсько-руська література” до 1890 р.” напише: “Того самого року вийшла у Львові під моїм доглядом дуже оригінальна своїм замислом літературна...