Андрій Малишко. “Стежина” (“Чому, сказати, й сам не знаю…”), “Вогник”. Патріотичні почуття. Найвищі духовні цінності. Ліризм поезій А. Малишка

УРОК 60

Тема. Андрій Малишко. “Стежина” (“Чому, сказати, й сам не знаю…”), “Вогник”. Патріотичні почуття. Найвищі духовні цінності. Ліризм поезій А. Малишка.

Мета. Вміти визначати і коментувати основні мотиви, символічність образів; розвивати уяву, навчити аналізувати і відчувати музику, спостерігати, узагальнювати; виховувати любов до мистецтва, патріотичні почуття.

Обладнання: портрети А. Малишка і П. Майбороди, ноти до пісні “Стежина” (Музика. Посібник-зошит. 7 клас), нотні зошити, аркуші паперу, фломастери, фонозапис пісень “Стежина”, “Вогник”.

Тип уроку: інтегрований.

Хід уроку

І. Оголошення теми і мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності.

Учитель літератури. Сьогодні ми здійснимо незвичну мандрівку у світ поезії та пісні. Адже пізнання світу неможливе без розуміння й переживання слова й музики.

Учитель музики. Без глибокої духовної потреби слухати мелодії, співати, декламувати й отримувати насолоду.

Уч. літ. Я сподіваюсь, що цей урок допоможе нам побачити і сприйняти прекрасне, пишатися тим, що ми – українці.

Уч. муз. Пам’ятайте, що мелодія – це мова людських почуттів. Вона відкриває людську велич і гідність. У хвилини насолоди дитина відчуває, що вона – справжня людина.

Уч. літ. Допоможуть нам у цьому справжні майстри… Один з найкращих українських поетів,

відомий українцям насамперед як пісняр, Андрій Самійлович Малишко…

Уч. муз. … та видатний український композитор-пісняр – Платон Іларіонович Майборода.

Звучить магнітофонний запис однієї з пісень, спільно створеної митцями, позивні Київського радіо (“Київський вальс”).

II. Виклад нового матеріалу.

Уч. літ. Після війни поет познайомився з братами-композиторами Майбородами – Платоном та Георгієм. З попередніх уроків ви дізналися, що творча співпраця з Платоном Майбородою дала плідні результати – з’явилося кілька прекрасних пісень. Згодом товаришування поета й композитора переросло у творче побратимство на все життя.

– Платоне, переходь жити до мене, – запропонував Малишко одного разу Майбороді. У відповідь кілька років жили вони в одній квартирі, як брати. І Платонова мати звала їх “синочками”. Заходив до них і Георгій. Скільки пісень вони тоді створили, скільки було спів но-переспівано!

День стоїть за далями крутими,

Пахне літо щедрістю весіль.

Добре жить, бо є ще побратими,

Серце є, і люди, і хліб-сіль! –

Так пізніше скаже про ці дні поет. Дружба, освячена творчістю, не припиняється й тоді, коли Платон перебрався на іншу квартиру, – брати часто відвідували Малишка.

Уч. муз. (говорить Платон Майборода). “Я мав щастя в житті працювати з Андрієм Малишком, називати його своїм вірним другом. Про Андрія Малишка як про поета, як про людину, про особистість можна багато говорити. Я скажу тільки, що, як чарівний сон, згадую нашу спільну працю над піснями. Андрій дуже точно відчував музику і знав ті секрети, які допомагали йому писати свої блискучі поезії для пісень, для музики…

Пригадуються зимові й осінні вечори і ночі, коли ми так сиділи, і я ловив мелодію якоїсь пісні, а Андрій тут же біля мене підбирав до неї слова. Багато спогадів. Колись Малишко в одному з віршів, присвячених мені, так сказав про те, що я зараз згадую:

Ми подружили, до праці охочі,

Ми побратались у доброму ділі,

Як ми співали осінньої ночі:

“Карії очі і рученьки білі…”

Я маю намір писати на поезії Андрія Малишка і далі пісні, і романси, і солоспіви, але спільної праці не буде в нас. Усе це в спогадах”. (Поет помер)

Уч. Літ. Наприкінці шістдесятих років здоров’я поета різко погіршилося. Та він продовжував трудитися над своєю лебединою піснею-книгою “Серпень душі моєї”, наче відчував, що дні його лічені. 17 лютого 1970 року поета не стало. Ховали його на Байковому кладовищі.

Уч. муз. Композитори Григорій та Платон Майбороди на прощання намагались заспівати своєму другові “Пісню про рушник”. Присутні підхопили її, але за якусь мить розридалися.

Уч. літ. Іван Драч так описав цю трагічну подію у своєму вірші:

Як ховали два Майбороди Малишка,

Як землі закривалася чорна книжка,

Як земля проковтнула усе, що могла, –

Від східних зіниць до гіркого чола…

За вісім днів до смерті, 8 лютого 1970 року, Андрій Малишко створив останній із віршів “Чому, сказати, й сам не знаю”. Ним автор прощався з Україною і всім для нього найдорожчим. А музику до цього твору теж написав П. Майборода.

1. Декламування поезії підготовленим учнем.

2. Індивідуальне читання учнів.

– Про що цей вірш, які почуття він викликає у вас? (Учні діляться враженнями.)

3. Бесіда з елементами роздуму.

– Спочатку твір назви не мав, і його називали за першим рядком. Пісня ж мусила мати конкретну назву. Чи подобається вам назва “Стежина”? Чому? Які асоціації викликає цей образ?

– Доберіть синонімічний ряд до слова “стежина”. Утворіть однокореневі слова від слова “стежка”.

– Чи можете ви погодитися з думкою, що образ стежини наскрізний, несе на собі основне смислове навантаження, персоніфікований? Поясніть чому, або доведіть протилежне.

– У творі багато світлих образів-символів рідних для кожного українця. Випишіть ці образи. Яка їхня роль у поезії? (Стежина від рідного порога, відчинені ворота у великий світ, розквітлі соняхи, картина тихого вечора як природного явища і як невблаганного вечора життя.)

– Проаналізуйте художні засоби такої строфи:

На вечоровім виднокрузі,

Де обрій землю обійма,

Нема кінця їй в темнім лузі,

Та й повороту теж нема.

– Над чим роздумує ліричний герой? (Над людським життям, згадує рідну стежину, з якої воно починається, якій нема ні кінця, ні повороту.)

Уч. муз. Стежина життя… Це по ній кожен має пройти гідно. Та якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна… Єдина… Найдорожча… Поет не закликає кидатися в далекі світи у погоні за примарним щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити у снах і наяву за батьківським порогом і стежиною, “дощами митою, перемитою, – тією, що в’юниться між круглих соняхів” і веде на батьківщину… А зараз прослухайте цей шедевр двох патріотів – П. Майбороди і А. Малишка.

4. Звучить пісня у виконанні вчителя музики або у Фонозаписі

Моя стежина

Чому, сказати, сам не знаю,

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краї,

Одним одна біля воріт.

Ота стежина в нашім краї

Одним одна, одним одна біля воріт.

Де ти, моя стежино,

Де ти, моя стежино?

Ота стежина в нашім краї

Одним одна, одним одна біля воріт.

Дощами мита, перемита,

Снігами знесена у даль,

Між круглих соняхів із літа

Мій ревний біль, мій ревний біль

1 ревний жаль.

Де ти, моя стежино,

Де ти, моя стежино?

Між круглих соняхів із літа

Мій ревний біль, мій ревний біль

І ревний жаль.

Моя надієчко, я знаю,

Мій крик життя на цілий світ,

Ота стежина в ріднім краї

Одним одна біля воріт.

Де ти, моя стежино,

Де ти, моя стежино?

Ота стежина в ріднім краї

Одним одна, одним одна

Біля воріт.

5. Розучування пісні учнями.

А) сольфеджування вправ.

Б) ритмічна вправа із синкопою.

Уч. муз. Ніжно, задушевно виконайте пісню “Моя стежина”, передаючи глибоке почуття суму за дитинством, що залишається у спогадах кожної людини протягом усього життя.

Уч. літ. У більшості творів А. Малишка – роздуми над людською долею. Ця тема пов’язує такі прекрасні вірші, як “Стежина” і “Вогник”.

Уч. муз. У цих піснях Андрія Самійловича такі скарби почуттів, буяння краси, тепло любові, що самі вони принесли б поетові безсмертну славу.

6. Самостійне читання учнями поезії “Вогник”.

7. Технологія “Мікрофон”. “Що найбільше вразило у творі?”

8. Гронування.

1) Посередині аркуша паперу та на дошці пишемо слово “Вогник”;

2) учні записують слова та фрази з вірша, встановлюючи зв’язки між поняттями;

3) складання речень за опорними словами.

Уч. літ. “Вогник” – це ліричний спогад про рідну хату, світло у її вікні, тополинку під вікнами, а головне – про батька й матір, оту “що на світі одна”.

Уч. муз. Як багато говорить це пісня вдячному серцю! Послухайте її.

СХЕМА

III. Узагальнення й систематизація знань.

Психолого-дидактична гра “Я – композитор”.

Уч. муз. Учням пропонується уявити себе в ролі композитора і відповісти на запитання:

– Про що б ви писали пісні?

– Що б ви змінили в сучасних піснях і чому?

– З якими словами ви б звертались до поета А. Малишка від імені П. Майбороди?

IV. Домашнє завдання.

Вивчити одну з поезій напам’ять, намалювати ілюстрації до пісень.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Андрій Малишко. “Стежина” (“Чому, сказати, й сам не знаю…”), “Вогник”. Патріотичні почуття. Найвищі духовні цінності. Ліризм поезій А. Малишка
скорочено острів скарбів