Аналіз історичної пісні “За Сибіром сонце сходить”

8 КЛАС

ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

Аналіз історичної пісні “За Сибіром сонце сходить”

Існує близько сорока варіантів пісні про Устима Кармалюка – легендарного ватажка селянських загонів, які боролися проти панського гніту. Знущання з кріпаків були такі, що терпіти не вистачало сил, тому багато селян тікали від пати, Устим Кармалюк теж утік, зібрав загін “славних хлопців” і став відновлюватисправедливість – у багатих забирати, а бідним віддавати. “Отак гроші поділивши, я гріхів не маю”, – казав він. Кармалюка кілька разів ловили, карали, засилали до Сибіру, але він щоразу тікав і продовжував свою справу. Проте не відчував себещасливим, адже, хоч і “не в кайданах, а все ж не на волі”, не бачив жінки й дітей, не мав хати.

Твір оспівує людину, яка намагається відновити справедливість для інших (Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте!), не переслідуючи ніякої корисливої мети.

У героя історичної пісні є прототип з тим самим прізвищем та ім’ям. Відомо, що протягом 23 років боротьби проти поневолювачів-панів повстанські загони Кармалюка здійснили понад 1 тис. нападів на поміщицькі маєтки. Захоплені у поміщиків гроші та майно роздали селянській бідноті.

За словами тих, хто знав або бачив Кармалюка, Устим не любив розбійників, сильно карав даремних злодіїв. Житель села Гуменці – Мисливський згадував, що одного разу Кармалюк

відібрав багато золота у місцевого здирника і роздав бідним, обірваним жінкам, які йшли по дорозі. На прощання сказав: “Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть… Як мене десь вб’ють, споминайте Кармалюка…”. Так і сталося: для боротьби з повстанцями російський уряд у листопаді 1833 р. створив так звану Галузинецьку комісію – щодо заворушень в Літинському, Летичівському та Ольгопільському повітах Подільської губернії, Кармалюка вбив із засідки шляхтич Рутковський у 1835 році.

Образ Кармалюка у пісні має трагічні нотки. Його риси типові для лицаря-захисника з народної пісні: наполегливий, безстрашний, цілеспрямований, надійний, справедливий, волелюбний. Він знедолений і безпритульний. У пісні цей факт увиразнюється за допомогою порівняння: “А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять”.

Серед художніх засобів, використаних у творі, багато епітетів (славні хлопці, світ великий і розкішний), інверсій (Повернувся я з Сибіру), вигуків (Ой, чи їде, чи хто йде, Треба його ждати. Ой, прийдеться Кармалюку Марне пропадати).

Дослідники часто порівнюють Кармалюка з іншим народним героєм – Робіном Гудом, ватажком лісового братства з Шервудського лісу. Дійсно, вони мають спільне: обидва – вигнанці, змушені переховуватися, обидва відібране в багатих віддавали бідним. Вони – захисники-бідних і знедолених людей від несправедливості, сміливі, шляхетні, мають почуття власної гідності та справедливості. Але доля українського народного героя, мабуть, більш трагічна.

Устим Кармалюк один з тих, хто наближав часи нашої незалежності, допомагав пригнобленому народу вистояти і перемогти. І через це його образ ніколи не потьмяніє у народній пам’яті і буде жити у пісні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Аналіз історичної пісні “За Сибіром сонце сходить”

лихі люди скорочено