Алегоричні образи в творі Лесі Українки “Досвітні огні”
Дев’яності роки XIX століття в Україні – пора особливо жорстокого засилля царської бюрократії. У цю глуху ніч самодержавної реакції Леся Українка замислювалася над місцем людини в суспільстві. Вона пише вірші, у яких засуджує пасивне ставлення до долі своєї вітчизни, закликає до активних дій, до боротьби за нове життя. Однією з таких поезій є “Досвітні огні”.
Твір починається картиною темної ночі, яка своїми чорними крилами закрила потомлених людей. Алегоричним образом темної ночі поетеса передає задушливу атмосферу, тяжкий
Навколо темнота тяжка, Навколо все спить, як в могилі. Силу, яка переможе владу темряви і засвітить зорю вільного життя, Леся Українка бачить у робочих людях. Через алегоричний образ досвітніх вогнів поетеса передає надію на визволення, віру у світле майбуття:
Досвітні огні, переможні, урочі, Прорізали темряву ночі, Ще сонячні промені сплять, – Досвітні огні вже горять, То світять їх люди робочі. Ліричного героя поезії авторка наділила рисами передової людини того часу: глибоким співчуттям до страждань народу, силою любові до нього, бажанням розбудити
Не бійся досвітньої мли, – Досвітній огонь запали, Коли ще зоря не заграла. Саме у цьому монолозі-заклику втілена ідея поезії “Досвітні огні”. Цей вірш – зразок громадсько-політичної лірики. За своїм ідейним звучанням твір Лесі Українки перегукується з віршем І. Франка “Каменярі”. Обидва твори пройняті вірою у світле майбутнє трудящих.
Борис Грінченко назву цього вірша взяв у заголовок альманаху української поезії для масового читача. А 1913 року разом з некрологом його вмістила газета “Рабочая правда”. Сама ж поезія “Досвітні огні” надихнула багатьох і композиторів, і художників на створення нових оригінальних робіт.
Алегоричні образи в творі Лесі Українки “Досвітні огні”
патріотичні мотиви у творчості тараса шевченка
Алегоричні образи в творі Лесі Українки “Досвітні огні”