Адресат
Адресат – одержувач листа. В естетичній комунікації – сприймач художнього твору, його реципієнт. На відміну від психологічного (сприймач), прагматичного (споживач), соціологічного (реципієнт, публіка), літературознавче поняття А. розрізняє реальних адресатів (читачів фізичних), на яких свідомо чи потенційно розраховує письменник, пишучи твір, та А. як естетичну позицію, ідеального читача. Від характеру орієнтації на нього значною мірою залежать структура твору, його жанрово-стильові особливості (див. Співтворчість письменника і читача, Інтеракція). А. у такому сенсі є сукупністю ролей, які визначає текст твору і які вимагають від читача відповідного сприймання та інтерпретації як елементів, так і тексту в цілому.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Адресат
осінній дощ твір
Related posts:
- Ліричний адресат Ліричний адресат – людина чи група людей, яким адресується поетичний твір (“О панно Інно, панно Інно…” П. Тичини, “Марія” В. Сосюри, “Лист до загубленої адресатки” М. Рильського та ін.). Приклад Л. а. – вірш “Василеві...
- Доля України у романі Уласа Самчука “Волинь” І. Безпосередня участь У. Самчука в бурхливих подіях 1938-1939 років . ІІ. Унікальність твору “Волинь” . 1. Жанрово-художні особливості роману . 2. Автобіографічний характер твору . 3. Високі мистецькі узагальнення у романі . ІІІ. Пізнання...
- Ідеал Ідеал (фр. ideal, від грецьк. idea – першообраз) – взірець досконалості будь-чого у будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах. І. узагальнює наявний досвід, пізнані тенденції розвитку явищ і включає завбачуваний, бажаний...
- Структура літературною твору Структура літературною твору (лат. structura – будова, розміщення, порядок) – спосіб зв’язку між складовими частинами, компонентами твору як цілісного організму, система істотних відношень між ними. Ще з часів Аристотеля С. л. т. вбачали у відношеннях...
- Досвід Досвід – сукупність знань, навичок, здобутих людиною у житті і засвоєних, випробуваних на практиці. В літературознавстві Д.. конкретизується як художньо-естетичний Д. письменника, читача, дослідника літератури і відрізняється від їхнього життєвого Д. У структурі художньо-естетичного Д....
- Хронотоп Хронотоп (грецьк. chrоnos – час, topos – місце) – взаємозв’язок часових і просторових характеристик зображених у художньому творі явищ. Час у художньому світі (творі) постає як багатовимірна категорія, в якій розрізняють фабульно-сюжетний час і оповідально-розповідний...
- Рецептивна естетика Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р. Інгардена), систему положень розробили німецькі...
- Жанр літературно-художньої критики Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет, есе, пародія, бібліографічна довідка тощо. Кожен із даних жанрів має...
- Сприймання творів художньої літератури Сприймання творів художньої літератури – опосередкований естетичним досвідом конкретно-чуттєвий, емоційно наснажений процес осягання тексту твору. Повноцінне С. т. х. л. складається як, власне, повторне читання, коли реципієнт відтворює у своїй уяві формально-змістову цілісність, художньо-стильову своєрідність...
- Дедикація Дедикація (лат. dedicatio, від dedico – посвячую, присвята) – вказівка перед початком твору імені адресата, якому автор присвячує його. Найчастіше виражає жест поваги, вдячності автора певній особі; інколи вказує на зв’язок мотиву твору або його...
- Генетичне вивчення літератури Генетичне вивчення літератури (грецьк. genesis – походження, породження) – один із загальнометодологічних підходів, способів дослідження літератури, в якому увага зосереджується на виникненні і розвитку літератури в цілому чи однієї з національних літератур, на еволюції літературного...
- Завершений твір Завершений твір – наслідок творчого процесу митця, твір, остаточно зафіксований у тексті, над удосконаленням якого автор більше не працює, вважаючи, що його задум реалізовано повністю. Прихильники феноменологічної та рецептивної естетики твердять про відносну завершеність твору,...
- Схема аналізу літературно-художнього твору 1. Історія створення. 2. Тематика; 3. Проблематика. 4. Ідейна спрямованість твору і його емоційний пафос. 5. Жанрова своєрідність. 6. Основні художні образи в їх системі і внутрішніх зв’язках. 7. Центральні персонажі. 8. Сюжет і особливості...
- Енергія та життєрадісність народних коломийок Різнобарвність усної народної творчості. Особливості жанру коломийок. 1. Структура. 2. Настрій. 3. Приклади. (Ставлення людей до коломийок відображається у самих текстах. Очевидно, що молоді дівчата та парубки дуже любили співати коломийки: Коли собі заспіваю, то...
- Антиципація Антиципація (лат. anticipatio; ante – перед і сареге – брати) – випередження, здогад. У логіці А. називають теоретичне передбачення явищ або дій на основі попереднього досвіду. У системі І. Канта А. сприйняття називається твердження, в...
- Естетичний смак Естетичний смак – здатність людини до миттєвої оцінки дійсності, творів мистецтва крізь призму естетичних категорій і власного досвіду. Е. с. спрямовується естетичним ідеалом людини та її потребами, виявляється в конкретних актах естетичного сприймання і часто...
- Датування твору Датування твору – часове визначення етапів роботи письменника над певним твором від задуму до остаточного завершення тексту (чистовий рукопис або машинопис), яким виявлено останню волю автора. Задля підтвердження Д. т. використовуються різні джерела: нотатки, щоденникові...
- Комунікація в мистецтві Комунікація в мистецтві (лат. соmmunісо – спілкуюсь, поєднуюсь) – своєрідний вияв суспільної природи мистецтва, твори якого виникають як результат співтворчості автора та реципієнта і виявляють свою естетичну вартість тільки в актах естетичного сприймання. У цьому...
- З якою метою Олесь Гончар звертається до ретроспективного відтворення подій війни в романі “Циклон”? У романі “Циклон” окрема людська доля стає об’єктом пильної уваги письменника, що значною мірою зумовлює “навантаженість” твору спогадами. Роздуми про гармонію буття, мир на планеті, людське щастя, покликання мистецтва Олесь Гончар пропускає крізь “я” героїв,...
- Строфоїд Строфоїд – строфоподібна будова вірша, коли певного виду строфи встановити не можна, хоча її структура наявна. Зразки С вбачаються у поезії Т. Шевченка (“Мені тринадцятий минало”), І. Франка (деякі вірші із збірки “Зів’яле листя”), Г....
- Літературознавчі терміни Літературний реціпієнт – отримувач художньої інформації, читач літературного твору; сприймач. Сприймаючи прочитане, суб’єкт реагує на нього, певним чином інтерпретує здобуті відомості, що дає підстави говорити про зворотний зв’язок як елемент літературнохудожньої комунікації між твором і...
- ПЛАНИ – СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ 7 КЛАС ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ ПЛАНИ Художній твір як явище мистецтва 1.Поняття про художній світ твору. (Це реальний світ, пропущений крізь свідомість автора, змодельований його уявою. Це творче осмислення світу.) 2.Роль натхнення...
- Критерій оцінки літературного твору Критерій оцінки літературного твору (грецьк. kriterion – мірило, засіб судження) – система засобів (принципів, зразків, норм, канонів, аргументів) для визначення своєрідності художніх творів, оцінки їх естетичної досконалості чи недосконалості, належності до сфери мистецтва. Термін “К.”...
- Художній світ Художній світ – створена уявою письменника і втілена в тексті твору образна картина, яка складається з подій, постатей, їх висловлювань і виражених ними духовних феноменів (уявлень, думок, переживань тощо). Х. с. співвідносний з предметною, соціальною...
- Семантичне поле Семантичне поле – сукупність лексичних одиниць, об’єднаних спільністю змісту, що відбиває понятійну, предметну чи функціональну подібність означуваних явищ; смисловий, змістовий комплекс окремої однозначної чи багатозначної лексеми, слова; семантичне поле лексико-семантичної групи; семантичне поле лексеми, слова....
- ТИПИ КОМПОЗИЦІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Композиційна організація того чи іншого художнього твору може вбирати в себе і “розміщення персонажів (їх “систему”), й зіставлення сюжетних епізодів, і порядок повідомлення про хід подій, і зміну прийомів оповіді, і взаємоспіввіднесеність деталей зображуваного, і...
- Орієнтовний план аналізу ліричного вірша I. Дата написання. II. Реально-біографічний і фактичний коментар. III. Жанрова своєрідність. IV. Ідейний зміст: 1. Провідна тема. 2. Основна думка. 3. Емоційне забарвлення відчуттів, виражених у вірші в їх динаміці або статиці. 4. Зовнішнє враження...
- КЛИМЕНТІЙ ЗІНОВІЇВ КЛИМЕНТІЙ ЗІНОВІЇВ (40-ві – 50-ті роки XVII ст. – після 1712, Чернігів) – поет, один із перших українських етнографів. Біографічних відомостей про Климентія Зіновієва майже немає. Очевидно, був вихідцем із незаможної родини. Освіту здобув у...
- Пафос – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.4. Пафос Пафосом (грец. ? – пристрасть, почуття) називається тип емоційного світовідчуття, що окреслюється у творі й мотивує ідейну визначеність авторського ставлення до зображуваного,...
- Літературні маніфести Літературні маніфести (лат. manifestus – очевидний, відкритий) – публічне проголошення одним або групою письменників своїх естетичних засад, платформ, завдань і намірів. Термін увійшов у вжиток у XIX ст., вживається в різних народів з неоднаковою частотою....