А СОНЕЧКО КОТИТЬСЯ, КОТИТЬСЯ – ПІСНІ ЛІТНЬОГО КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ

Українська література 6 клас

ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

ПІСНІ ЛІТНЬОГО КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ

А СОНЕЧКО КОТИТЬСЯ, КОТИТЬСЯ

А сонечко котиться, котиться,

Нам додому хочеться, хочеться.

Хазяїне наш, нам додому час!

Вже сонечко під липкою, липкою,

Труси, пане, калиткою, калиткою5.

Хазяїне наш, нам додому час!

Вже сонечко на ріллі, на ріллі,

Нас кусають комарі, комарі.

Хазяїне наш, нам додому час!

Вже сонечко за кущем, за кущем,

Завтра в поле вийдем ще, вийдем ще,

Хазяїне наш, нам додому час!

Давно час і пора, і пора,

Зійшов місяць і зоря, і зоря.

Хазяїне наш, нам додому час!

Чи знаєш ти, що…

– Жниварські пісні – і обрядові величальні пісні, що прославляли добрий урожай, щедру ниву, хліборобську працю, висловлювали радість із приводу закінчення жнив.

1 Маяти – коливатися від вітру.

2 Стодола – будівля для зберігання снопів, сіна тощо.

3 Женчик – жнець.

– Віддавна жнива проводились толокою, коли кілька сімей об’єднувалися для спільної роботи в полі. Закінчувалася толока обідом у господаря, на ниві якого працювали женці. У піснях йому дякували за шанобливе ставлення до робітників, уславлювали його дбайливість.

4 Юрок, Юрочка (зменш.-пестл.) – невеличка загострена паличка, за допомогою якої в’яжуть снопи.

5 Калитка – торбина для грошей,

гаманець.

З пшеничних або житніх колосків дівчата сплітали вінок – символ щедрого врожаю й успішного завершення жнив. Закосичений маками, волошками, калиною вінок прикрашав найкращу жницю – “княгиню”, яка в парі з хлопцем, що ніс останній сніп, в оточенні дівчат – “дружок”, ішла на чолі громади до двору хазяїна. По дорозі співали пісень, у яких вшановували обжинковий вінок. Перед двором хазяїна вінок клали на jхлібину, щоб “заходив хліб за хліб”, тобто, щоб не було безхліб’я. “Княгиня” передавала його до рук хазяїна, а громада просила за нього викуп – “рублика на таночок”. Після викупу хазяїн запрошував женців на гостину, а вінок вішав у хаті на стіні й зберігав до осені, щоб вилущеним з нього зерном розпочати сівбу озимини.

Перший сніп-дідух – зберігали до нового врожаю. На Святий вечір дідуха вносили до хати, сплітали колосся заново, надаючи снопові красивої форми, заквітчували його паперовими квітами і ставили на покуті.

За нашим народним звичаєм, збираючи врожай не тільки з поля, а й городу чи саду, годиться щось залишити в землі чи на дереві. Наприклад, на кожному дереві – по яблуку чи груші, а вишні зазвичай залишають аж на вершку – “на розплід”. Існує повір’я, що коли забрати геть усе до краю, то наступного року не вродить. Часом кажуть, що це роблять для птахів, бо Бог, мовляв, родить не тільки нам, а й на їхню, пташину, долю. Це – правда.

1. Які пісні належать до обрядових пісень літнього циклу?

2. Коли і з якою метою виконувалися русальні пісні?

3. Що ти знаєш про свято Купала? Якими дійствами воно супроводжується?

4. Що прославляється у жниварських піснях?

5. Що таке “борода”? Навіщо наші предки робили “бороду”?

6. Знайди постійні епітети в піснях літнього циклу і поясни їхню роль.

7. Виразно та вдумливо прочитай календарно-обрядові пісні літнього циклу. Вивчи напам’ять одну з них.

8. Розкажи про давні жниварські обряди.

Ти вже знаєш, що пісня – це невеликий віршований твір, який співають.

Пісня має особливу будову: вона поділяється на куплети, переважно з чотирьох рядків, об’єднаних римою. У кожної пісні є своя мелодія, яка повторюється в усіх куплетах.

Українські народні пісні приваблюють не лише українців, а й кожного, хто їх почув хоч раз.

У чому ж їхня чарівна сила?

Пісні багаті змістом і довершені за формою. У них відбилося життя народу, його історія, любов до України, душевна краса людини, мудрість, доброта. Такий їхній зміст.

А як створюється поетична краса пісень? Якими засобами? Назвемо основні з них. Це влучно вжиті епітети, часто постійні (синє море, чисте поле, зелений гай); порівняння, зокрема заперечні (То ж не маки червоненькі – /То козаки молоденькі); рефрени, або повторення слів чи рядків у кінці кожного куплета (Добрий вечір тобі, пане господарю, /Радуйся!/Ой радуйся, земле, Син Божий народився. /Застеляйте столи та все килимами, /Радуйся!/Ой радуйся, земле, Син Божий народився); анафори, або повторення слів чи словосполучень на початку віршових рядків (Ой хто, хто Миколая любить, /Ой хто, хто Миколою служить); пестливі слова (молоденький, зелененький, ніженька, неділенька).

– Порівняння – художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось на нього схожим (темні, як терен, очі).

– Рефрен – група слів, рядок чи кілька рядків, які повторюються в кінці кожної строфи (куплета).

– Анафора – повторення окремих слів чи словосполучень на початку віршованих рядків, строф чи речень.

– Пригадай Епітет – художнє означення, що виділяє в зображуваному якусь характерну рису чи ознаку (чарівна пісня, ясна зіронька, шовкова травиця).

1. Яку традиційну будову має пісня?

2. Якими художніми засобами досягається поетична краса пісень?

3. Що таке рефрен? Наведи приклад.

4. Зачитай ті рядки пісень, де є анафора. Поясни, що таке анафора.

5. Розглянь репродукції картин українських художників (с. 26). Пісні яких календарних циклів відповідають цим картинам? Склади міні-твір за картиною (на вибір), використовуючи цитати з пісень.

– Я знаю про виникнення й витоки народної обрядової поезії, її різновиди.

– Я вмію розповідати про головні календарні обряди українців.

– Я розумію, як на наших предків діяла магічна сила обрядових пісень.

– Я можу розрізняти і називати різновиди календарно-обрядових пісень.

– Я вмію виразно читати народні пісні, коментувати їхній зміст, пояснювати художні засоби, ужиті в них.

– Я знаю напам’ять одну пісню літнього циклу, три колядки і щедрівки, одну веснянку.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

А СОНЕЧКО КОТИТЬСЯ, КОТИТЬСЯ – ПІСНІ ЛІТНЬОГО КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ

достоевский и современность сочинение